Берди́нка, ки, ж. Маленький топор. Побіг я до мельника, позичив бердинки, прорубав дупло. Чуб. I. 215.
Берді́в'я, в'я, с. соб. Берда? Свята пречиста закляла каміня, бердів'я. МУЕ. III. 53.
Бе́рдник, ка, м. Мастер, делающий бе́рда. Ситник берднику не товариш. Ном. № 1026.
Бе́рдо, да, с. 1) Бердо, ткацкий снаряд: род гребня в рамке, сквозь зубья которого проходят нити основы. МУЕ. III. 24. Вх. Уг. 247. Части: горизонтальные планки рамки — ли́стви, зубья — тро́ща, промежутки между зубьями — комірки́. Шух. I. 256. То же, что и блят. 2) Пропасть. Вх. Зн. 2. Ум. Бе́рдечко. Тобі, мати, нити й бердечко, мені давай полотенечко. Мет. 212.
Бердо́! меж. Крик сельских сторожей ночью, в роде: слушай! Шейк.
Бердо́в, ви, бердо́ва, ви, ж. = Бе́рда. Желех.
Бердуле́ць, льця́, м. Раст. Rhododendron. Вх. Пч. II. 35.
*Беревело́, ла́, с. Бревно. Сл. Дубр.
Бе́рег, га, м.; во мн. ч. берега́ и береги́. 1) Берег. Ой пійду я, пійду не берегом — лугом. Мет. 94. Богу молись, а до берега гребись. Посл. На березі Ганна роздяглася. Шевч. Берега́ми. По берегам. Берегами глибокий пісок. Св. Л. 94. 2) Край, борт. Глибока миска з крутими берегами. Конот. у. 3) Кайма. Принесу хвартух дорогий — золотії береги. Лукаш. 144. 4) Обрез в книге. Книжка з золотими берегами. 5) Пусти́тися бе́рега — отдаться на произвол судьбы. Аф. 6) Держа́тися бе́рега означает в прямом значении плыть подле берега, а в переносном — быть осторожным. Аф. 7) Бе́рега да́ти — положить предел, конец. Треба тобі берега дати, бо щось дуже вже роспустився. Харьк. Ум. Бережо́к, береже́чок, береже́нько. На бережку у ставка. Нп. Ой у тихого Дунаю, у крутого бережку. Чуб. Тиха вода береженьки зносить. Чуб. V. 344.
Берегі́вка, ки, ж. Пт. стриж, Hirundo riparia. Вх. Уг. 227.
Берегови́й, а́, е́. 1) Береговой. Береговий вітер, т. е. дующий с берега. 2) Прибрежный. Хиба у нас береговий огород, що і досі б мокро було. Лебед. у. 3) Употребл. как сущ. в значении — береговой надзиратель. Ходім до берегового — він нас розсудить. Киев.
*Берего́вина, ни, ж. Побережье, прибрежье. Сл. Тутк.
Берегови́сько, ка и берегови́ще, ща, с. Прибрежье.
Берего́ю. Творит. пад. от бе́рег. Форма эта встречается в песне: Пливе віночок краєм Дунаєм, а вона за нею (вм. за ним) все берегою. Чуб. III. 304.
Берегти́, жу́, же́ш, гл. Беречь, хранить. Береженого і бог береже. Посл.
Берегти́ся, жу́ся, же́шся, гл. Беречься, остерегаться. Бережіться, хлопці! Кв. Тільки одної слави бережися. Чуб. V. 474.
Берегу́лька, ки, ж. Ум. от берегу́ля.
Берегу́ля, лі, ж. = Берегі́вка. Hirundo riparia. Вх. Пч. II. 12. Ум. Берегу́лька.
Бережа́к, ка и бережа́н, на, м. Прибрежный житель.
*Береже́ний, а, е. Осторожный, осмотрительный, остерегающийся. Береженого й бог береже.
Береже́нько, ка, береже́чок, чка, м. Ум. от бе́рег.
Бережи́на, ни, ж. Прибрежье, побережье. Берегом, берегом, бережиною ой хто ж то приходив вечориною? Чуб. V. 92.
Бережина́, ни́, ж. Береговая трава, береговое сено. Підем бережину поскидаємо. Харьк. у.
Бережи́стий, а, е. С высокими берегами. Оберне й степ сухий в озера бережисті. К. Псал. 251.
Бережи́ти, жу́, же́ш, гл. = Берегти́. Хто будеть на світі правду бережити, тому шлеть бог з неба довго в світі прожити. КС. 1884. I. 48.
Бережі́ння, ня, с. Бережливость, охранность. Бережіння лучче ворожіння. Посл.
Бережки́, кі́в, м. мн. Металлическая обделка краев у ножевого черенка. НВолын. у.
Бережки́й, а́, е́. Осторожный, берегущийся. Бережкий чоловік не пійма-
