ється в лісі. Миус. окр. Дика вутка бережка. Волч. у.
Бе́режни́й, а, е = Бережки́й. Ум. Бережне́нький.
Бере́жний, а, е. Прибрежный. Бережні піски; бережні буряки. Чигир. у.
Бере́жність, ности, ж. Осторожность. Бел.-Нос.
Бе́режно, нар. Бережно, осторожно. Ум. Бережне́нько.
Бережня́к, ка́, м. 1) Ветки и куски дерева, валяющиеся на берегу реки, выброшенные водою. 2) Заросль на берегу реки.
Бережо́к, жка́, м. Ум. от бе́рег.
Бере́за, зи, ж. 1) Берёза, Betula alba L. ЗЮЗО. I. 114. Під білою березою козаченька вбито. Мет. 102. 2) Парень (у девушек — девушка), избираемый распорядителем во время вечерни́ць, пения колядо́к и пр., запевало, заправитель хора. КС. 1887. VIII. 772. Г. Барв. 120. МУЕ. III. 58. А хто, хлопці, буде в нас за березу? Херс. Настя-береза завела, а за нею всі. Г. Барв. 221. Ум. Бере́зка, бері́зка, бере́зочка, бере́зонька, бері́зочка, бері́зонька.
Бе́резень, зня, м. = Бе́резіль. 22-го березня 1838 року я глянув із неволі на світ божий. Шевч. (О. 1862. VI. 15).
Бере́зина, ни, ж. 1) Березовое дерево. Грин. III. 499. Осичино, березино! чом не гориш, тільки куришся? Чуб. V. 548. 2) Березовая ветка, розга. У три березини потягали. Нп. 3) Березовый лес. Шейк. А в березині грибів, грибів! — Кувала мі зазулечка в густій березині. Шух. I. 201. Ум. Берези́нка.
Бере́зівка, ки, ж. Настойка водки на молодых березовых листочках или почках (употребл. при лечении ран). Маркев. 171. Чуб. VII. 447.
Бе́резіль, ля, м. Месяц март. О. 1862. ІІІ, заглавный лист.
Бе́резінь, зня, м. = Бе́резіль. Гн. II. 211.
Бере́зка, ки, ж. 1) = Бері́зка. Очерет, повитий березкою. О. 1862. VIII. 16. 2) — боло́тяна. Betulhumilis Schrank. ЗЮЗО. I. 114.
*Березнева́тий, а, е. Поросший березой. Колись росла по боках річки береза, через те вона й березневата. Херс.
Бере́зни́к, ка́, м. Березовый лес, роща. А тут йому з березника на зустріч шкандибає рижа кобила. Кв. Ум. Березничо́к. Бігла теличка з березничка. Чуб. III. 479. Їздили ми по горах і по ярах, і по дубничках, і по березничках. Грин. III. 543.
Березни́ця, ці, ж. = Бере́зни́к. Бігла телиця та з березниці. X. Сб. VII. 444.
Березня́к, ка́, м. = Бере́зни́к. Йде березняком дівчина. Щог. Сл. 105. Ум. Березнячо́к. Чуб. III. 429. Стоїть він в гарному частенькому березнячку. Драг. 119.
Бере́зовий, а, е. 1) Березовый. На тобі листя березовеє. Чуб. V. 589. Поплавці з березової кори біліли разками по лозах. Левиц. I. 98. 2) Как эпитет при некоторых сущ. означает: розги. Хведько не вчивсь і скуштував березової кашки. Г. Арт. (О. 1861. III. 109). Дати березової каші. Фр. Пр. 26. Березовим пером виписувати. Березової дам припарки. Котл. Ен. Уже́ не їсть бере́зової ка́ші. Уже вышел из школьных лет. Фр. Пр. 26.
Березозі́л, зо́ла и березозі́ль, зо́ля, м. = Бе́резіль. Бел.-Нос.
Бере́зонька, бере́зочка, ки, ж. Ум. от бере́за.
Бере́ка, ки, ж. Раст. Pyrus torminalis Ehrh. ЗЮЗО. I. 133.
Бере́мок, мка, м. = Обере́мок. Бел.-Нос.
Берескле́н, ну и берескле́т, ту, м. Раст. Evonimus verruscous Scop. ЗЮЗО. I. 123.
Бе́рест, та, м. 1) Берест, Ulmus campestris L. ЗЮЗО. I. 140. 2) — бі́лий = Бере́за, Betula alba. Вх. Лем. 392. 3) Верхняя кора березы, годная для гонки дегтя. Березовий берест. НВолын. у. Ум. Бересто́к, бере́стонько, бересто́чок. Проїхав козак лугом берегом, прив'язав коня до берестонька. Мет. Ув. Берести́ще, берестя́ка.
Берести́на, ни, ж. Берестовое дерево. Дрючки держали з берестини. Котл. Ен. На берестині ворон крюка. Щол. Сл. 59. Ум. Берести́нка.
Берести́ще, ща, м. Ув. от бе́рест.
Берестни́к, ка́, м. Берестовый лес, берестовая роща. Аф. Ум. Берестничо́к.
