Човном біжить по під берегом. Харьк. — ве́рхи. Ехать верхом. — з копи́та, у чвал. Ехать, бежать галопом. НВолын. у. — в клус. Бежать рысью. 3) О воде, жидкостях и времени: течь. Біжить річка-млинівочка, камені руйнує. Pauli. Молоко біжить. Борщ біжить. Час біжить. Літа мої біжать як скороходець. 4) — з бле́ску. Бежать со света. Як росходилась стара моя, — батю мій, хоч з блеску біжи! Харьк. *5) — світ за́ очі. Бежать куда глаза глядят. Пир. у. Чик.
Бігу́н, на́, м. 1) Бегун, быстро бегающий, скороход. Олінь лісний — бігун бистрий, а людей боїться. Гол. I. 376. 2) Ось, на которой ходит дверь, ворота и пр.: верея. КС. 1893. VII. 78. Чуб. VII. 383. Kolb. I. 60. Двері спали з бігуна. Шейк. 3) Верхний двигающийся жернов в мельнице. Вас. 183. 4) Полюс. Найтепліше на землі по-під рівноденником, а найхолодніше коло бігунів. Дещо. 5) Извилистый узор, зигзаг. Волын. г.; Славяносерб. у. 6) Род колбасы. Желех. 7) Лен. Вх. Уг. 227. Ум. Бігуне́ць, бігу́нчик.
Бігуне́ць, нця́, м. 1) Ум. от бігу́н. 2) Дитя, уже начинающее бегать. Ростуть вони не по дням і не по часам, а ростуть по минутам: уже такі бігунці гарні. Рудч. Ск. I. 116. 3) Род вышивки. Славяносерб. у. Ум. Бігу́нчик.
Бігу́нка, ки, ж. 1) = Бі́гавка. Чогось бігунка напала. Киев. у. 2) Трехлетняя телка, вошедшая в период половой зрелости. 3) Пуля малого калибра. Вх. Уг. 227.
Бігунки́, кі́в, м. мн. 1) Беговые дрожки. 2) ? Чуб. VII. 396.
Бігунці́, ці́в, м. мн. = Бігунки́ 1.
Бігу́нчик, ка, м. 1) Ум. от бігуне́ць. 2) Мн. В загадке: сани. Бігунчики біжать, ревунчики (= воли) ревуть, сухе дерево (труну) несуть. Чуб. I. 313.
Бігу́ха, хи, ж. = Бі́гавка.
Бігу́чий, а, е. 1) О воде: текучий, проточный. Грин. II. 284. Тут водиця бігучая — трохи покупайся. Грин. III. 340. *2) О лошади: с резвым ходом. Панські коні бігучі… Пир. у. Чик.
Бігу́чка, ки, ж. = Бі́гавка.
Бігце́м, нар. Бегом. А він бігцем, бігцем з кіньми. Каменец. у.
Бі́гці, нар. = Бігце́м. В бігці бічи. Быстро бежать. Желех.
Бі́гчи, бі́чи, біжу́, жи́ш, гл. = Бі́гти. Желех.
Біґа́рь, ря́, м. = Біга́рь = Биґа́рь. Гн. I. 89.
Бі́ґос, су, м. Кушанье: жареная капуста с колбасой, салом. Шейк.
Біда́, ди́, ж. 1) Беда, несчастье, горе. Від біди поли вріж та тікай. Посл. І грім біди не б'є. Посл. Він є на біді́. Он в беде. Фр. Пр. 44. Тягти́ біду́ за хві́ст. Бедовать, бедствовать; жить с горем и нуждою. На біду́ зійти́. Обеднеть, впасть в несчастие. Фр. Пр. 48. Біду́ бідува́ти. Переживать беду. Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. Чуб. V. 938. Од біди́ пха́ючи. Пополам с бедой. Фр. Пр. 42. 2) Бес, бесовская сила, нечто страшное. Була у царя донька, біда ту доньку вкрала. Гн. II. 58. Забіліло ніби кіт. Він, мавши нагайку добру, під'їхав: як вдарить, то щоби кіт, то перервав би його, а то біда стала так висока, як верства, давай скакати на нього. Драг. 47. 3) Плохой, недостойный уважения человек. Фр. Пр. 46. Строптивый, злой, ленивый человек. Біду свари, біду ганьби і бий і на біду весь ліс виломи, то біда все бідов. Фр. Пр. 43. 4) Тележка о двух колесах. Ум. Бі́дка, бі́донька, бі́дочка. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко. Шух. I. 199. Ой коли б тобі да так як мені бідонька за бідою. Нп.
Біда́га, ги, об. = Біда́ха.
Біда́к, ка́, м. Бедняк. Була на всю губу господинею, що й бідакові у неї єсть заробіток. Г. Барв. 308.
Біда́ка, ки, об. = Біда́ха.
Біда́ха, хи, об. Бедняга, бедняжка, горемыка. Г. Барв. 76. І гостя (цапа) в тришия в кошару мусять гнать. Прийшлось бідасі пропадать. Греб. Ум. Біда́шка, біда́шечка. Шух. I. 198. ЕЗ. V. 145.
Біда́цький, а, е = Біда́шний. Желех.
Біда́цьтво, ва, с. Бедность. Довше моє бідацтво, ніж його багацтво. Фр. Пр. 52.
*Бідачи́сько, ка, м. = Біда́к.
Біда́шечка, біда́шка, ки, ж. Ум. от біда́ха.
