Біда́шний, а, е — Бідола́шний. Трава сніжечком біленьким припала, бідашний степ став сумувать. Греб. 387.
Бідви́ннячко, ка, с.? Ходім до него колядувати. Чим же він нам дасть? Бідвиннячко на насіннячко. Чуб. III. 421.
Біди́ти, джу́, ди́ш, гл. Бедствовать. Гн. II. 188. Дрібні діти мати та отак бідити… а господи милосердний! Камен. у. Бідив дід, як баба жива була, та й тепереньки бідить. Каменец. у. Нарід дуже з голоду бідив. Гн. II. 189.
Бі́дка, ки, ж. 1) Ум. от біда́. 2) Тележка о двух колесах. Запріг бідку. Грин. II. 331.
Бі́дкання, ня, с. 1) Бедствование. Як побачиш мою муку, моє бідкання щоденне. К. Псал. 69. Як де заведуться злидні, то отам не переводиться бідкання, аж поки злидні сами не перейдуть куди инде. Чуб. II. 398. 2) Жалобы на судьбу, гореванье. Хведор узявся обома руками за голову і замість бідкання дрібно і весело зареготався. Левиц. I. 179. Чи чує він наше бідкання за ним, чи баче наші сльози? Мир. Пов. I. 123.
Бі́дкатися, каюся, єшся, гл. 1) Бедствовать, горевать. Нехай, коли досі бідкались, нехай до старості у роскоші поживе. Кв. Бідкається тепер з волами в таку лиху годину. Черк. у. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатись. МВ. II. 7. Ніколи чужим лихом бідкатись. МВ. I. 47. 2) — чим. Нуждаться в чем. Козаки бідкаються пасовищами. К. Бай. 41. 3) Жаловаться на судьбу. Чого вони все бідкаються? хиба вже справді їм так погано? Полт. Ой, лихо з вами та й годі! бідкалась пані Макуха, важко зітхаючи. Левиц. Пов. 171.
Бідко́, ка́, м. Пт. Accentor alpinus. Вх. Уг. 227.
*Бідкува́ння, ня, с. 1) Прозябание, горькая жизнь. 2) = Бі́дкання.
Бідкува́ти, ку́ю, єш, гл. Печаловаться о ком, о чем. А той щедрий та роскішний все храми мурує, та отечество так любить, так за ним бідкує. Шевч. II. 12. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко. Шух. I. 199.
Бідкува́тися, ку́юся, єшся, гл. = Бі́дкатися. А я так бідкуюся — чи вже вони поїхали, чи й досі ні. Пирят. у.
Бі́дний, а, е. 1) Бедный, неимущий. Роди, боже, на всякого долю — бідного і багатого. Чуб. III. 229. 2) Несчастливый, горемычный, бедный. Бідна моя головонька, доленька несчасна. Мет. Помер отець-ненька — я журюся: до кого ж я, бідна, пригорнуся? Чуб. V. 50. Ум. Бі́дне́нький, бідне́сенький. Жив тоді бідненький чоловік із жінкою. Грин. I. 71.
Бі́дник, ка, м. = Біда́к. Вх. Уг. 227.
Бідни́ти, ню́, ни́ш, гл. Делать бедным. Біднили нас постоями. К. Досв. 115.
Бідни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Прикидываться бедным. Та вони зовсім не такі! вони тільки бідняться, а в їх грошей до чорта! Полт.
Бі́дни́ця, ці, ж. 1) Бедная, бедствующая, бедняжка, несчастная. Шейк. 2) Пустячная вещь? малое количество? ничтожество? Устану я у п'ятницю, помотаю сю бідницю: сюди, туди помахнула та нічого не вмотнула. Грин. III. 494. Із ми́шачу бідни́цю. Очень мало. Ном. № 7696.
Біднівство́, ва́, с. Бедная семья, бедное хозяйство. З біднівства (приймак) пристав. Фр. Пр. 55.
Бідні́йшати, шаю, єш, гл. Беднеть, делаться беднее, приходить в нищету. Землі менчає і люде біднійшають, бо ні з чого потягти. Черниг.
Бідні́сінький, а, е. Совершенно бедный.
Бі́дність, ности, ж. Бедность, убожество, нищета.
Бідні́ти, ні́ю, єш, гл. = Бідні́йшати.
Бідні́шати, шаю, єш, гл. = Бідні́йшати.
Бі́дно, нар. Бедно, убого. Ум. Бі́дне́нько, бідне́сенько. Жив чоловік бідненько. Грин. II. 163.
Бідно́та, ти, ж. 1) Бедность, убожество. 2) Соб. Бедные люди, бедняки. Там живе усе така біднота, що страх і дивиться.
Бідночі́я, чі́ї, ж. = Бідно́та. Желех.
Бідня́, ня́ти, с. Бедняжка. Там онде блудить сплакана дитина, без тата, мами бідна сиротина: нічо не їло, душечка му мліє, і хоче в хату бідня повер-
