нути. Федьк. I. 21. А я тебе, любко, любю, за ручку поведу. Веду біднє за рученьку, біднє не веде сі. Шух. I. 202. Іде біднє в полонинку. Шух. I. 201. Бідня́та. Бедные люди. Вх. Уг. 227.
Бідня́га, ги об. Бедняга. Пропав на вік сей Маг, бідняга, порхне душа на другий бік. Котл. Ен. Ум. Бідня́жка, бідня́жечка. Боровсь з своїм, сердега, горем, слізьми, бідняжка, обливавсь. Котл. Ен.
Бідня́к, ка́, м. Бедняк, неимущий человек. А потім бачиш: той бідняк, хто його знає коли й як, землі накупить, хазяйнує. Гліб.
Бідня́ка, ки, об. = Бідня́га. Кричить бідняка: нічого сам не зробить. Рудч. Ск. I. 144. Так і видно, що бідняка вареників хоче. Рудан. (КС. 1882. VI. 557). Серця не раньте дівчині бідняці. Рудан. I. 36. Ум. Бідня́чка. Іде качка і малесенькі каченята веде. Маленькі біднячки поприставали. Чуб. II. 302.
Бідня́ство, ва, с. = Бі́дність = Біднівство́. Дома він кинув таке бідняство, а застав — уже ї всьо. Гн. II. 174.
Бідня́чка, ки, об. 1) Ум. от бідня́ка. *2) Бедняжка. Біднячка коза! Як побили її! Крим.
Бідола́га, ги, об. = Бідола́ха. Драг. 212. Грин. II. 169. Побила його бідолагу. Чуб. I. 254.
Бідола́жний, а, е = Бідола́шний. Стор. М. Пр. 39.
Бідола́йчик, ка, м. Бедняжка. Встречено в песне как эпитет зайца: Ой ти, зайчику-бідолайчику. О. 1861. XI. Св. 46.
Бідола́к, ка, м. = Бідола́х. Вх. Зн. 3.
Бідола́ка, ки, об. = Бідола́ха. Маятись йому одинокому бідолаці. МВ. II. 143.
Бідола́х, ха, м. и бідола́ха, хи, об. Бедняга, бедняжка, горемыка. Прийде який небудь бідолах. МВ. II. 32. Трохи одпочити позволяю бідолахам. Шевч. Він бідолаха і біжить у ліс. ЗОЮР. II. 35. Ум. Бідола́шка, бідола́шечка. Сумують обидві бідолашечки. Г. Барв. 455. Як вона тут, бідолашка, повертається? Мир. ХРВ. 55.
Бідола́шний, а, е. Горемычный, бедный, несчастный.
Бі́донька, ки, ж. Ум. от біда́.
Бідора́ка, ки и бідора́ха, хи, об. = Бідола́ха.
Бідо́та, ти, ж. 1) = Бідно́та 1. Коли кого вбачав я без одежі, на холоді та на дощі в бідоті К. Іов. 67. 2) = Бідно́та 2. Сим. 235.
Бі́дочка, ки, ж. Ум. от біда́.
Бідува́ння, ня, с. Бедствование. Не гайся до мене озватись під час тяжкого бідування. К. Псал. 230.
Бідува́ти, ду́ю, єш, гл. Бедствовать, терпеть несчастье. П'є п'яниця неділю… п'є п'яниця другую, а я бідна бідую. Чуб. V. 585. Лучче мені жінку мати, як самому бідувати. Чуб.
Біду́ля, лі, об.? Уже мене обрехали білецькі бідулі. Гол. III. 388.
Бідя́га, ги, об. = Бідола́ха. Черк. у.
Біє́ць, бійця́, м. Боец, борец. Дивитись на бійців хватались. Котл. Ен.
Біжа́к, ка́, м. Степная узенькая тропинка. Новомоск. у.
Біжа́чий, а, е. = Бігу́чий. Голосочок був у неї наче струмочок прудко біжачий. МВ.
Бижба́, би́, ж. Божба. Кв. (Желех.).
Бі́ждерев, ва, м. Біжде́рево, ва, с. Раст. Artemisia campestris. Вх. Пч. I. 8. Ум. Біждере́вочок. Шейк.
Біжка́, нар. Бегом. Біжка добіг би, не то що ходою. Змиев. у.
Бі́жний, а, е. Бі́жний кіне́ць не́вода. Та сторона невода, которую забрасывают, заводят. Черном.
Біжни́к, ка́, м. Полочка для икон. Константиногр. у.
Біжни́ця, ці, ж. 1) = Божни́ця. 2) Храм. Соломон біжницю ставив. Гн. I. 51.
*Біжу́чий, а, е. Текущий. Сл. Дубр.
*Бі́жчик, ка, м. Уменьш. от бог, божок. Місяцю-біжчику, виглянь мало. Васильч.
Біз, бо́зу, м. = Буз. Владим. у. Волын. г.
Бізува́ти, зу́ю, єш, гл. 1) Ручаться, утверждать. Желех. 2) Быть в состоянии. Багато їх маєш, мабуть, — та не бізуєш годувати. Федьк. 3) — дара́бою. Управлять плотом. Желех.
Бізува́тися, зу́юся, єшся, гл. Браться за что. Вх. Зн. 3. Не найшли нікого, хто би ся бізував відмолодити царівну. Гн. I. 107.
