ная неделя. Похвала похвалиться, а вербна поставиться, а біленька й побілить. Ном. № 424. 3) Біле́нька не́хворощ. Раст. степная полынь, Artemisia pontica.
Біле́т, та, м. = Биле́т. 1) Білети продаватимуться… у театрі. О. 1862. III. 73. 2) О. 1862. IX. 111. 3) Схотів розмінять білет. О. 1861. X. 146.
Бі́лечка, ки, ж. Ум. от I. Біль.
Біли́зна, ни, ж. 1) Белье. Прийшов він до річки, поскидав з себе білизну. Чуб. II. 401. 2) Рыба, Aspius rapax. (Agas). Браун. 28. *Шереспер. Спіймав усього одну білизну, а то хоч би тобі поплавець ворухнувсь. Звен. у. Ефр.
Біли́знина, ни, ж. = Біли́зна 1. Вх. Уг. 227.
Бі́лий, а, е. 1) Белый. Червоная калинонька, білеє деревце. Мет. 64. Під білою березою козаченька вбито. Мет. 102. Причарувала біле личенько. Мет. 84. 2) Чистый. Я матері догожу, — постіль білу постелю. Нп. Взяв білу сорочку. Драг. 4. 3) Бі́лий світ. Мир божий, белый свет. Хведір умер, сама осталась на білому світі. Нуди́ти бі́лим сві́том. Томиться, тосковать. Не співає; як сирота білим світом нудить. Шевч. 4) Бі́лий день. Полный рассвет. Прокинувся я, аж дивлюсь — білий день на дворі. 5) Бі́лий ти́ждень. Страстная неделя. Чуб. III. 13. Маркев. 4. 6) Бі́ла че́лядь. Женский пол. Коли турки воювали, білу челядь забірали. Гол. I. 49. Ні в чім буде між білу челядь піти погуляти. АД. I. 109. 7) Бі́ла рядовина́. См. Рядовина́ 1. Вас. 168. 8) По бі́лому співа́ти. Петь по-церковному. Як би вони (шалопути) по білому співали, то й нічого, — я пізнав би, що співають. Новомоск. у. 9) Бі́ла біля́ва. В загадке: береза. Біла білява перед богом стояла. Ном. 10) Біла. О монете: десятикрейцеровая монета. Галиц. Ум. Біле́нький, біле́сенький.
Бі́лик, ка, м. 1) Стальной двуручный резец для очистки кож. Сумск. у. 2) Самец белки.
Біли́лечко, ка, с. Ум. от біли́ло.
Біли́ло, ля, с. 1) Белая краска, все, чем можно белить, убелять. Та й купили білила… дідам бороди білити. Грин. III. 95. Дівкам чорнило, парубкам білило. АД. I. 39. 2) = I. Біль 1 ? Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене задержала з вечора до світа. «Ой з китайки, не з китайки, з білого білила». Мет. 45. Ум. Біли́лечко. Чуб. IV. 70.
Білина́, ни́, ж. Белизна. Чорний вуаль затуляв її білий лоб і прибільшав білину її лиця. Левиц. I. 272.
Біли́ти, лю́, лиш, гл. 1) Белить; окрашивать в белый цвет. У суботу білю хату. МВ. Ши́ти-біли́ти — за́втра Вели́кдень. Посл. Значит то же, что русское: коли на охоту ехать, тогда собак кормить. Біли́ти шкі́ру. При выделке кожи: натирать мелом. Шух. I. 254. 2) О полотне: делать белым, белить (на солнце). Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленім лузі. Левиц. I. На тихім Дунаї під крутим берегом там господиня ризи білила. Чуб. Біль біли́ти. См. I. Біль. 3) Убелять (умывая). Дівка Катерина личенько білила. Чуб. V. 574. 4) Лудить. Херс.
Біли́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Белиться. На траві білиться три шматки полотна. 2) Убеляться (умываясь). Встала дівчина раненько, білилася біленько. Чуб. V. 1082.
Біли́ця, ці, ж. 1) = Бі́лка. Вх. Пч. II. 7. Вх. Зн. 43. 2) Непостриженная монахиня (в противоположность черни́ці). *А Марина в сукні білій, неначе білиця, богу молиться. Шевч. 3) Белое просо. 4) Раст. Thlaspi arvense. Вх. Пч. II. 36. 5) = Оклі́й, Aspidus lucidus. Вх. Пч. II. 18. См. Білю́га. 6) Меловая почва. Желех. Ум. Біли́чка.
Біли́чка, ки, ж. 1) Ум. от біли́ця. 2) Имя белой собаки. Вх. Зн. 68.
*Білі́ння, ня, с. Обелка, побелка, пробелка (процесс). Сл. Дубр.
Білі́сінький, а, е. Совершенно белый. Стара Хомишина хата притулилась позад новісінької білісінької хатки. Левиц. I. 22.
Білі́сінько, нар. Совершенно бело.
Бі́лість, лости, ж. Белизна. Желех.
Білі́ти, лі́ю, єш, гл. Белеть, белеться. Лечу, лечу, а вітер віє, передо мною сніг біліє. Шевч. На синові явір зеленіє, на невісточці береза біліє. Чуб. V. 712.
