Білі́тися, лі́юся, єшся, гл. = Білі́ти. Уже в мого Іванечка і своя хатка кінець села біліється. Федьк.
Бі́лка, ки, ж. 1) Белка. 2) Раст. Jurinaea cyanoides Dec. ЗЮЗО. I. 125. Ум. Бі́лочка.
Білка́тий, а, е. Имеющий большие белки в глазах. Шейк.
Білко́, ка́, м. Кличка собак белой масти. Грин. I. 33.
*Білко́вий, а, е. Белковый. Сл. Дубр.
*Білковина́, ни́, ж. Белковое вещество. Сл. Дубр.
Бі́лля, ля, с. 1) Белила. На тобі, дівчино, таляра на білля, а сто злотих на мило. Подольск. г. 2) Белье? Іди, бабо, уберися, візьми своє білля, — хочу тебе повести хоч раз на весілля. Грин. III. 340. См. Набі́лля.
Бі́ло, нар. Бело. Катря біло збіліла. МВ. III. 122. Ум. Біле́нько, біле́сенько. Умилася біло-біленько. Чуб. V. 704. *Бі́ло мальо́ваний. Покрашеный белой краской. Келії були склеплені, невеличкі, біло мальовані без усяких прикрас. Лепкий.
Білобо́кий, а, е. С белыми боками. Біг кінь білобокий через яр глибокий. Грин. I. 248. Чаще всего служить эпитетом к слову сорока. А сорока білобока на скрипочку грає. Чуб. V. 1145. Ум. Білобо́кенький.
Білоборо́дий, а, е. С белой бородой, белобородый. Ум. Білоборо́денький.
Білобрі́вка, ки, ж. Имеющая русые брови.
Білобро́вий, а, е. С русыми бровями, белобровый. Ум. Білобро́венький.
Біло́верба, би, ж. Раст. Salix alba L. Вх. Зн. 3.
Білови́дий, а, е. Белолицый. Ум. Білови́денький. О. 1862. IV. 75.
Білови́нники, ків, м. мн. Род зимних яблок. Галиц.
Біловоло́сий, а, е. Беловолосый. Ум. Біловоло́сенький.
Біло́вус, са, м. 1) Человек с русыми усами. Де ти бавиш, біловусе, де, мій ясний світе? Федьк. I. 25. 2) Человек с седыми усами.
Білову́сий, а, е. С белыми, светлыми усами. Ум. Білову́сенький.
Білоголо́ва, вої, ж. Женщина. Сим. 5. См. Бі́ла че́лядь.
Білоголо́вець, вця, м. Раст. Bellis perennis. Вх. Пч. 29. См. Біла́вка.
Білоголо́вий, а, е. С русой или седой головой. Ум. Білоголо́венький.
Білоголо́вка, ки, ж. О предмете (чаще о растении), имеющем белую головку. Ум. Білоголо́вочка. Маківочки-білоголовочки, чи ви поспіли? Шейк.
Білоголо́вник, ка, м. Раст. Archillea millefolium L. ЗЮЗО. I. 109.
Білогоро́док, дка, м. Употребл. в загадке: хата. Був на білогородку, та поїхав на чиногородок. (Кот был в хате да забежал на печь). Ном. стр. 294. № 128.
Білогре́цький, а, е. ? В чистім полі при долині, при широкій доріженьці лежить козаченько молоденький білогрецький. Мет. 448.
Білогри́вець, вця, м. 1) Конь с белой гривой. 2) Птица Turdus torquatus, дрозд ошейниковый. Вх. Пч. II. 15.
Білогри́вий, а, е. С белой, светлой гривой. Чр. 44. Ой куінь білогривий, козак чорнобривий. Грин. III. 245. Ум. Білогри́венький.
Білогру́д, да, м. 1) Имеющий белую грудь. Желех. 2) Пт. а) Sterna minuta. Вх. Пч. II. 14. б) Cinclus aquaticus. Шух. I. 23. Ум. Білогру́дик. Вх. Зн. 3.
Білогру́дець, дця, м. = Білогру́д 2 а. Вх. Пч. II. 14. Ум. Білогру́дчик. Вх. Зн. 3.
Білогру́дий, а, е. Имеющий белую грудь, белогрудый. Шейк. Ум. Білогру́денький.
Білогру́дик, ка, м. Ум. от білогру́д.
Білогру́дчик, ка, м. Ум. от білогру́дець.
Білогу́бий, а, е. 1) С белыми губами. 2) Молодой (у которого молоко на губах). Отой блазень? Білогубе щеня? О. 1861. XI. Кух. 20.
Білогу́зка, ки, ж. Saxicola oenanthe. Вх. Лем. 392.
Білозе́рець, рця, м. = Білозі́рець. На синім морі, на білому камені, там сидить ясен сокіл білозерець. АД. I. 190.
Білозі́р, зо́ра, м. 1) Красавец, милый? Мій білозір на поріг, я йому на талірку періг. Лебед. у. 2) Эпитет месяца. Місяцю-білозору, зайди за комору. Грин. III. 242.
