паєть. Чуб. I. 164. 2) Употребл. как эпитет бранный: Бісовська ма́ти, бісо́вська дочка́. Як побачив я твою бісовську гагару, то вона мені здалась страшніш од самісенького чорта. Стор. II. 76.
Бісо́вщина, ни, ж. Чертовщина. З тою бісовщиною: з ворожками, та з знахарками не водись. Кв.
Бісо́та, ти, ж. Власть нечистой силы; волшебство, колдовство. Бел.-Нос.
Бісу́рка, ки, ж. 1) Бранное: чертовка, злая женщина. Подольск. г. 2) м. Пренебрежительно: бес. Його зараз узяв за бороду… той бісурка. Рудч. Ск. I. 116.
Бісурма́н, на, м. и пр. = Бусурма́н и пр. Буде ж слава козаченькам, бісурманам — горе.
Бісурма́нець, нця, м. = Бісурма́н. На розсвіті, на за-ранці, іще спали бісурманці. Песня.
Біся́ка, ки, м. Ув. от біс.
Біхреса, си, (м.?). Род беса, живущего в лесу и похожего на мужика в красной шапке. Вх. Лем. 392.
Біче́чок. См. Бічо́к.
Бі́чи, біжу́, жи́ш, гл. = Бі́гти. Не можу бічи. Фр. Пр. 37.
Бі́чко, ка, (с.?) = Клюса́к. Вх. Зн. 26.
Бічни́й, а́, е́. Боковой. Желех.
*Бічни́ця, ці, ж. Боковая поверхность. Сл. Тутк.
Бічо́к, біче́чок, чка́, м. Ум. от бік. Мнж. 28. А я піду на той бічок, де дівчина моя мила. Чуб.
Бію́чий, а, е. Бьющийся. Бію́ча жи́ла. Артерия.
Бія́к, ка́, м. 1) Большой молот, служащий для пробивания мельничных каменьев, для раскалывания дерева и пр. Біяком дуби в лісі то-що б'ють. Черк. у. 2) = Бия́к. Ой біяк черешневий, капиця залізна; як мя попер мужик ціпом, аж мі шкура злізла. Чуб. V. 1081. Ум. Біячо́к. Ув. Біячи́сько.
Бі́яти, бі́ю, єш, гл. = Би́ти. Ой про що він її біяв, з якої причини? Гол. I. 197.
Блава́т, ту, м. 1) Голубая шелковая материя. К. ЧР. 423. Має вона сукні, має і блавати. АД. II. 60. 2) = Воло́шки, Centaurea Cyanus. Вх. Пч. I. 9.
Блавата́с, су, м. = Блава́т 1. В блаватасах да саєтах будемо ходити. К. Дз. 122. Ой де ж твої, Нечаєнку, сукні блаватаси? АД. II. 79.
Блава́тний, а, е. 1) Шелковый. *2) Голубоватый. Воно таке блаватне та гладеньке сукно. Сл. Яворн.
Блава́тус, су, м. = Блавата́с. К. МХ. 15.
Блаву́чити, чу, чиш, гл. Сидеть праздно, лениться. Желех.
Блага́ний, а, е. Желанный, просимый.
Блага́ння, ня, с. Мольба, моление. Господеві моя дяка, що почув моє благання. К. Псал. 63.
Блага́ти, га́ю, єш, гл. Просить, молить, умолять. Пані-матку до свого дому благає. Мет. 350. Коли зле гадаєш, чом же бога благаєш. Ном. № 87. Блага́ти на по́міч. Просить помощи.
Блага́тися, га́ється, гл. безл. Умоляться, проситься. Блага́ється, блага́лося. Просится, просилося. Скільки благалося благословення. МВ. II. 181.
Блага́ч, ча́, м. Проситель, молитель.
Блага́щий, а, е. Умоляющий. Не завважив і не чув слова її благащого. МВ. II. 117.
Благи́й, а́, е́. 1) Благой, блаженный. Отець Андрій… устав та: «Боже благий, боже мій милостивий!» каже. МВ. I. 133. 2) Плохой. Коли хліб благий, то його не жнуть, а косять. Радом. у. 3) Ветхий. Благенькі сорочечки, драночки. 4) Немощный, слабый. Ум. Благе́нький, благо́нький, благе́сенький. Віз у його благенький. Драг. 118.
Бла́го, га, с. Благо, добро (заимствовано из церк. языка и в нар. речи не употребляется). Заспіваю господеві за всі його блага. К. Псал. 7.
Благові́рний, а, е. Благоверный. Прийди, слуго благовірний. Чуб. I. 177.
Благові́сний, а, е. 1) Благовещенский. Із благовісного теляти добра не ждати. Ном. № 420. 2) Полуумный, сумасшедший. Благовісний, мов у петрівку теля. Ном. № 13795.
Благові́сник, ка, м. 1) Благовеститель. Чуб. III. 12. 2) = Благові́щення. Благовісник старший від Великодня. Фр. Пр. 59. То же значение и в записях Залюбовск., а в ХСб. I. 74 —
