*Боввані́ти, ні́ю, єш, гл. = Бовані́ти.
Бовва́нський, а, е. Идольский.
*Бовга́р, ра, м. Волопас, воловый пастух. Черемш. «Село вигибає»
Бовга́р, ра, м. Болгарин. К. МБ. XI. 154.
Бовга́рка, ки, ж. 1) Загон для скота, то же, что и за́горо́да. Шух. I. 186. *2) Болгареска (танец). Бовга́рки гуля́ти. Танцовать болгарский танец. Херс. Нік.
Бовга́рь, ря́, м. Пастух рогатого скота у гуцулов. Шух. I. 189.
Бо́вдур, ра, м. 1) Дымовая труба. Чуб. VII. 380. *Деревянный (плетеный из лозы), облизанный глиной, четырехугольный дымоход, подымающийся от пола сіне́й сквозь потолок и кровлю наружу. По пути принимает в себя отверстие (дымоход) из печки — каглу́. У основания имеет плотно закрывающуюся дверь, в которую входят, а потом подымаются, чтобы заткну́ти каглу́, по шабля́х, идущих до самого верха. На верхних подвешивается продукт, предназначенный для копчения. Піч до бо́вдура в отличие от Піч до в'ю́шки, лежа́ка. Пир. у., с. Кононівка. Повна хата (відьом) назбіралась. Вийняли вони із печі черепок чогось та й стали мазать ним під руками. Помаже оце під руками та й полетить у бовдурь. Грин. I. 60. Темним стовбом дим пішов з його бовдура. 2) Густой клуб дыма, густая туча. Фр. Пр. 63. 3) Шест, жердь у рыболовов. 4) Болван, чурбан, неотеса. Фр. Пр. 63. Стирчи́ть мов бо́вдур. Стоит, как болван. Ум. Бовдуре́ць, бо́вдурчик.
Бо́вдуритися, рюся, ришся, гл. Возвышаться, торчать как дымовая труба (см. Бо́вдур.). Понижче села… стирчить над Стриєм висока скала. Стрімкою стіною бовдуриться вона над самим закрутом ріки. Франко.
Бо́вкало, ла, с. 1) Язык у колокола. 2) Глупый болтун.
Бо́вкання, ня, с. Отрывистый звон в колокол.
Бо́вкати, каю, єш, гл. 1) Звонить отрывисто; ударять (в колокол). Бовкає дзвін у неділю. О. 1861. X. 148. Чуємо, що бовка дзвін, та не знаємо, де він. Ном. № 13827. 2) Говорить необдуманно. Нехай хоч жінки ледачі посоромляться, а то ще й при йому инший таке пробовкне, щоб їх лиха година бовкала. Г. Барв. 152.
Бо́вкнути, ну, неш, гл. Одн. в. от бо́вкати. Тільки бовкне в дзвін, Ганна поперед усіх вже і в церкві. Левиц. I. 43.
Бовку́н, на́, м. 1) Вол, запряженный в одиночку. Чуб. VII. 407. Ном. № 1555. Котл. Ен. IV. 10. Їде чоловік бовкуном. ЗОЮР. II. 31. Ні за що й вола другого купить: бач, бовкуном їде. Козел. у. 2) Большой сноп камышу. Лубен. у. 3) Танцюва́ти бовкуно́м. Танцовать одному. О. 1861. X. 61. Ум. Бовкуне́ць. Чуб. II. 543, бовку́нчик.
Бовку́нчик, ка, м. 1) Ум. от бовку́н. 2) Привеска у серьги.
Бовкунчя́, чя́ти, с. Маленький бовку́н (см.).
Бовт, та́, м. 1) Бот, ботало, снаряд, которым вспугивают рыбу: длинный шест, на конце которого прикреплен полый внутри конус со срезанным верхом, — от удара в воду этим конусом получается сильный звук. Иногда вместо конуса просто утолщение на конце шеста. Браун. 13. Вх. Пч. II. 26. Фр. Пр. 63. Ном. № 7633. Закинув рибалка сітку… і почали бовтами полохати рибу. Левиц. I. 108. Вдарю бовтом раз і вдруге, сонну рибу сполохну. Щог. В. 91. 2) Палка, лопатка для мешания растворенной извести (у каменщиков) или жидкости для дубления кожи (у кожевников). Волч. у. *3) Дурак, олух. Франко. «В поті чола».
Бо́втати, таю, єш, гл. 1) Взбалтывать. *2) Вспугивать рыбу, барахтаться в воде. 3) Болтать нивесть что. Франко. «В поті чола».
Бо́втатися, таюся, єшся, гл. Плескаться. Кільки пак років, як ви, діду, бовтаєтесь отут за рибою? Левиц. ПЙО. I. 480. Вода бовталась в криниці. Левиц. Пов. 374. Бовтається у воді.
Бовта́ч, ча́, м. = Бовт 1. Вх. Пч. II. 26.
*Бо́втень, тня, м. = Бовту́н.
Бо́втиця, ці, ж. 1) Подвеска к серьге. Ковтки з бовтицями. Гол. Од. 60. 2) Кисть на снурке для украшения гу-
