Бри́ндза, дзи, бри́ндзя, дзі, ж. 1) Соленый овечий сыр. 2) Бри́ндзю би́ти. а) Делать овечий сыр (бри́ндзю). Вх. Зн. 4. б) Перебиваться кое-как со дня на день. Бий бриндзю в діраву діжу. Ном. 12798.
Бри́ндзити, джу, дзиш, гл. Делать бри́ндзу. Вх. Зн. 4. См. Бри́ндза.
Бри́ндзя. См. Бри́ндза.
Бриндзяни́к, ка́, м. Лепешка с бри́ндзою. Вх. Уч. 228.
Бриндзя́нка, ки, ж. Небольшая бербени́ця для хранения бри́ндзи. Шух. I. 214, 206.
Бриндува́тися, ду́юся, єшся, гл. Наряжаться, одеваться. «Ой почекайте ино годиноньку малую, — нехай я ся в крамну сорочечку вбриндую!» — Ой мала ж ти час-годиноньку ся бриндувати. Гол. II. 143.
Бринду́ша, ші, ж. Раст. Crocus vernus. Желех. Росте дрібна густа бриндуша. Шух. I. 215. См. Бренду́ша.
Бриндюшки́, шо́к, ж. мн. Раст. Crocus banatus. Шух. I. 20.
Брині́ти и брені́ти, ню́, ниш, гл. 1) Звучать, звенеть, дребезжать, издавать звук, — преимущественно о струне и о подобных струнному звуках. Струна бренить. Пісня стихла, тільки одна луна її бреніла ще. Мир. ХРВ. 6. Полотно міцне, аж бринить. Черк. у. Аж губа бринить, та страшно казати. Губи так бринять од холоду. Ном. № 652. Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бреніли. Грин. III. 170. Так так грали музики і гуляли святі, аж шиби бреніли. Гн. II. 69. 2) Жужжать. Ярі пчілоньки, не бриніть рано. Гол. III. 30. Бо му комарь в ухо бренить. Чуб. V. 1087. 3) Журчать, струясь. З криничовини вода бринить. НВолын. у. А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли. Чуб. III. 220. 4) Цвесть, красоваться. Ой зацвіла маковочка, зачала бриніти. Чуб. V. 53. Бринять всюди паняночки, як королів цвіт. О. 1862. X. 12. 5) Блестеть, переливаясь. Капками роса бренить та миготить. Св. Л. 295. 6) 1 и 2-е л.: брині́є, єш, гл. Делаться, быть едва заметным. Орел під хмарою тільки бриніє. Сніг брині́є. Мелкий, едва заметный снег моросит. Нежин. у. 7) В голові́ йому́ вже до́бре брини́ть. У него уже порядочно шумит в голове. МВ. (КС. 1902. X. 146).
Бринта́лик, ка, м. Ум. от бринта́ль.
Бринта́ло, ла, с. = Бретна́ль. Желех.
Бринта́ль, ля́, м. = Бретна́ль.
Бринчо́к, чка́, м. Звонок, бубенчик. Вх. Уг. 228.
Бринь! меж., выражающее звук струны. Бринь бандура та й замовкне. К. Досв.
*Бри́нькало, ла, с. Всякий музыкальный инструмент, на котором можно бри́нькати. Сл. Яворн.
Бри́нькання, ня, с. 1) Звуки струнного инструмента. 2) Плохая игра на струнном инструменте. *3) Тренькание.
Бри́нькати, каю, єш, гл. 1) Наигрывать на струнном инструменте. 2) Плохо играть, бренчать. 3) Дергать за струну.
Бринька́ч, ча́, м. Звонкая монета. Де бринькачі (гроші), там і слухачі. Фр. Пр. 126. См. Побря́зкач.
Бри́нькнути, ну, неш, гл. Одн. в. от бри́нькати. Хоч одна струна по людській на рідній бандурі бринькнула. К. (Хата, 2).
Бринькоті́ти, чу́, чеш, гл. = Бри́нькати.
Бриньча́ти, чу́, чи́ш, гл. Бренчать. Бандура горлиці бринчала. Котл. Ен.
Бри́нявий, а, е. О срубленной пихте: перестоявшийся, начавший уже краснеть. Шух. I. 88.
*Бри́сти, ду́, де́ш = Брести́. Як Юра Шикманюк брив Черемош. Франко. Якби не любила, то я-б не ходила, — я до твого сина бистру річку брила. Нп. Коні не годні Дністер бристи. Хот. Нік.
Брись, ся, м. Имя собаки. Kolb. I. 65.
Брисько́, ка, м. Имя собаки. Вх. Лем. 394.
Бри́та, ти, ж. Полотнище. Шейк.
Брита́н, на́, м. Бульдог, порода больших собак. Левч. 151. О. 1861. XI. 133.
Брита́нський, а, е. Британский, английский. Левиц. Пов. 125. О. 1861. XI. 105. Шевч. 606. Сей лист найдений був в землі британській. Драг. 168.
Бри́тва, ви, ж. Бритва. Голий як бубон, а гострий як бритва. Ном. № 1523. Хто потопа́є, той ся бри́тви хапає. Утопающий хватается за соломинку. Чуб. I. 263. Ум. Бри́твочка, бри́товка.
