не́нькій, буйне́сенький. Аж де взявся буйненький вітрець. Чуб. III. 301.
Бу́йність, но́сти, ж. 1) Изобилие, плодородие. 2) Невоздержность, неумеренность. Молодість — буйність, а буйність — дурність. Ном. № 8717.
Бу́йно, нар. Крупно, сильно, буйно. Сад ріс собі на волі дико і буйно. Левиц. Пов. 191. Що буйниї вітри буйно повівають. Чуб. V. 570. Буйно конем по вулиці проїзжав. АД. I. 189.
Буйту́р, ра, м. = Тур, Bos urus. Вх. Пч. II. 5.
Бук, ка, м. 1) Бук, Fagus silvestris. Коби ми ся тот бук розвив та й берези білі. Гол. Ночує Ганна під синім небом, під зеленими буками. Левиц. I. 62. 2) Переносно: палка, розга. Наука не йде на бука. Ном. № 6024. Як не даси з прозьби, то даси з принуки, а чого прозьба не докаже, то докажуть буки. Ном. № 1059. Буком того, хто не боронить свого. Фр. Пр. 129. *Да́ти бу́ка. Угостить падкой, дубиной.
Бука́рт, та, м. = Байстрю́к. Фр. Пр. 129.
*Бу́карці, ців, м. Плуг многолемешный Пуккерта. Херс. Нік.
Бу́карь, ря, м. = Пу́карь. Херс.
Бука́т, та, м. Кусок. Шух. I. 106. Втяла букат сира. Шух. I. 199.
Бука́та, ти, ж. = Бука́т. В том же значении и ум. бука́тка. Прийде нам сі без букатки хліба пропадати. ЕЗ. V. 29. *Черемш. «Село вигибає». *Slown. jęz. pol.
Бу́ква, ви, ж. 1) = Бу́квиця. 2) Буква.
Бу́квиця, ці, ж. Раст. а) Betonica officinalis L. ЗЮЗО. I. 114. Мил. М. 23. б) — бі́ла. Primula officinalis L. ЗЮЗО. I. 132. Ум. Бу́квичка.
Бу́квичний, а, е. Приготовленный из бу́квиці.
Бу́ки, нескл. Славян. название буквы Б. Аз — били мене раз; буки — набралися муки. Ном. № 6068.
Бу́ки-бараба́н-ба́шта. Чепуха, чушь, нелепица. Та се так, не во гнів сказати, — буки-барабан-башта, шануючи бога й вас. Котл. НП. 399.
Букивча́к, ка́, м. Зяблик. Fringilla coelebs. Вх. Уг. 228.
Букі́вка, ки, ж. Род гриба. Вх. Лем. 395.
Бу́ков (ви, ж.?) Буковый жолудь. Вх. Уг. 228.
Букове́нний, бу́ковий, а, е. Буковый. ЕЗ. V. 229. Ліс буковий. Шух. I. 177. На водах, на Іорданських, пливе листок буковенний. Чуб. III. 459. Скажи зробити буковую труну. Чуб. V. 631.
Бу́ко́ви́на, ни, ж. 1) Буковое дерево. Гол. I. 106. Як упаде жовтий листок з тої буковини. Нп. 2) Буковый лес. Шух. I. 177. 3) Страна: Буковина. Ум. к 1 и 2 знач.: букови́нка, букови́ночка, букови́нонька. А в лісі, в лісі в буковинойці, там же мі кукала сива зазулейка… Вистинала би я ліс буковину… Гол. II. 77.
Букови́нець, нця, м. Житель Буковины. Желех. Ум. Букови́нчик. Желех.
Букови́нка, ки, ж. 1) Ум. от бу́ко́ви́на 1, 2. Шух. I. 177. Буковинка сі розвила. Шух. I. 197. 2) Жительница Буковины. Ум. Букови́ночка, букови́нонька.
Букови́нський, а, е. Относящийся к Буковине, буковинский. Федьк. I. 51.
Букови́нчик, ка, м. Ум. от букови́нець.
Букоді́рка, ки, ж. = Букивча́к. Вх. Уг. 228.
Букодірча́, ча́ти, с. Птенец зяблика. Вх. Уг. 228.
Букурі́йка, ки, ж. См. Букурі́я.
Букурі́я, рі́ї, ж. и в том же значении ум. Букурі́йка. Узкий ремень, узкий, кожаный пояс для подвязывания у мужчин штанов, у женщин юбки. Шух. I. 120, 123, 127, 132.
Бу́кша, ші, ж. Втулка в колесе (деревянная или железная). Kolb. I. 66. Букшу на те, щоб не розмелювалось колесо. Канев. у.
Бу́кшпан, ну, м. Самшит, букс, Buxus sempervirens.
Букшпа́новий, а, е. Буксовый.
Булава́, ви́, ж. 1) Булава, знак гетманского достоинства. Оттогді то козаки добре дбали, бунчук, булаву положили, Єврася Хмельниченка на гетьманство настановили. Дума. До булави треба голови. Посл. 2) = Кийо́к. *Палка с шишкой у пастухов рогатого скота. Грин. III. 667. Мужик прийшов до вовка: лусь, лусь кийком. А лисичка…
