Бузни́к, ка́, м. Бузиновая заросль. В бузнику чорт живе. Ном. № 316. Ум. Бузничо́к.
Бузни́чний, а, е. Относящийся к бузнику́. Добри-вечір тобі, царю бузничний (у бузині сидить би то царь). Чуб. I. 95.
Бузничо́к, чка́, м. Ум. от бузни́к.
*Бузну́ти, ну́, неш, гл. Одн. в. от бузува́ти. Ударить. Сл. Яворн.
Бузо́вка, ки, ж. Потасовка? У нас тут за це бунт: не кладуть податі, а вони правлять, то така бузовка — до бою доходить. ЕЗ. V. 12.
Бузов'я́, я́ти, с. = Бузув'я́. Ум. Бузов'я́тко.
Бузо́к, зку́, м. Ум. от буз. Во многих местностях употребляется вместо буз. Воркувала горлиця у садку, у куточку тихенькому на бузку. Гліб. Ум. Бузо́чок.
Бузува́ти, зу́ю, єш, гл. 1) Наказывать, бить. Желех. 2) Журить, бранить, делать выговор. Желех.
*Бузува́тися, зуюся, ешся, гл. Спорить, ссориться. Сл. Яворн.
Бузуві́р, ра, м. = Безуві́р.
Бузуві́рів, рова, ве = Безуві́рів. Як то ми одно думали про бідних дівчаток та про бузувірових москалів. Кв. (О. 1861. VII. 6).
Бузуві́рка, ки, ж. = Безуві́рка. У, як би я піймала отту бузувірку, я б їй голову одтяла, щоб не кидала матері. Кв.
Бузуві́рний, а, е = Безуві́рний. Чи ж воно таки подобеньство старій людині та лопати у піст скоромне? Сказано, бузувірні люде. Харьк. у.
Бузув'я́, я́ти, с. = Бу́зівок. Ум. Бузув'я́тко.
Бузу́н, на́, м. Низший сорт соли (с примесью грязи). Радом. у.
Бузьде́рево, ва, с. = Дивде́рево. Вх. Пч. I. 10.
Бузькі́в, ко́ва, ве. 1) Принадлежащий аисту. Бузькове гніздо. 2) — оге́нь. Раст. Lychnis flos cuculi. Вх. Пч. 11. 33.
Бузько́, ка́, м. 1) Аист, Ciconia alba. Вх. Пч. I. 16. Тішиться, як би го бузько носом ськав. Ном. № 12676. 2) Род орнамента на писанке. МУЕ. I. 205.
Бузьо́к, зька́, м. = Бузько́ 1. Вх. Пч. I. 16. Ум. Бузьо́чок.
Бузьо́чок, чка, м. 1) Ум. от бузьо́к. 2) Мн. Раст. Erodium cicutarium. Вх. Пч. I. 10.
Бу́зя, зі, ж. Детск. 1) Уста, рот, ротик, лицо. О. 1862. IX. 118. Да́ти бу́зі. Поцеловать. Ти, дівчино хороша, дай же бузі без гроша. Гол. II. 212. 2) Ласк. от бузина́. Прийде він до теї бузини, б'є макогоном по їй і приказує: «Добри-вечір тобі, бузю, ти мій вірний друзю!» (Из заговора). Грин. II. 325.
Бу́їй, я, є. Буйный. Стоїть, як буїй тур, вкопавши ноги в землю. К. ЧР. 166. Голови ви буїї. Котл.
Буй, буя́, м. В выраж.: на буї. На открытом месте, доступном ветрам. Її хата стоїть на буї. Черниг.
Бу́йвіл, вола, м. Буйвол. Греб. 359. Да з'їхалось да три воли, да три воли, три буйволи. Чуб. III. 355. Їхав москаль буйволами. Драг. 2. Ум. Бу́йволик. Ув. Буйволя́ка.
Бу́йволиця, ці, ж. Самка буйвола.
Бу́йволів, лова, ве. Принадлежащий буйволу.
Буйволя́, ля́ти, с. Буйволенок. Вх. Пч. II. 5.
Буйволя́ка, ки, м. Ув. от бу́йвіл.
Буйко́, ка́, м. Имя собаки в сказке. З косток бичка вируіс чуйко і буйко, да такі здорові да гладкі собаки. Чуб. II. 143.
Буйми́стрія, рії, ж. = Бурмистро́ва? Ніхто не вгадає, хто в нас коровай бгає: чи з села селяночка, чи з міста міщаночка, чи з Київа буймистрія. Грин. III. 472.
Бу́йний, а, е. 1) Крупный. Бачте, яка буйна (картопля)! Г. Барв. 428. Ці скіпки дрібні — беріть оці буйніші. Радом. у. Ученик нехай читає тілько буйну печать. К. Гр. 15. Буйний дощ. 2) Рослый (о растениях). Уродило жито високе, буйне. Чуб. III. 399. Шумить буйна нива. Рудч. Чп. 104. Буйна трава поросла. 3) О почве: жирный. Буйна земля. Хотин. у. 4) Сильный, буйный. Коло, коло Дунаю дівчина гуляє, на буйную филечку спильна поглядає. Мет. 77. Із-за гори буйний вітер віє. Мет. 27. 5) Буйный. Загадаються орлики хижі… по буйних товаришах козаках. Песн. Ум. Буй-
