никами. Чуб. VII. 442. 2) Приплюснутая лепешка охристой глины, — в таком виде продаваемой. Вас. 182.
Варе́ничок, чка, м. Ум. от варе́ник.
Варену́ха, хи, ж. Водка, сваренная с медом, плодами и пряностями. Чуб. VII. 447. Як випили варенухи, то й загули як мухи. Ном. № 11635. А послі танців варенухи по филижанці піднесли. Котл. Ен. I. 20. Ум. Варену́шка, варену́шечка. МУЕ. III. 183.
Варе́ха, хи, ж. Разливная ложка. Желех. Ум. Варе́шка. Желех. *У його в руці була здорова вареха, котрою він своїх кухтиків на куховарське діло пильно наставляв… Лепкий.
Ва́ржіль, желя, м. Деревянный цилиндр или треугольник в отверстии нижнего мельничного жернова, — сквозь него проходит железное веретено. Козелецк. у. См. Ва́жель.
Варзя́кати, каю, єш, гл. = Верзя́кати.
Ва́риво, ва, с. = Ва́рево.
Вари́вода, ди, об. Капризный человек, принуждающий делать что-либо совершенно ненужное и притом постоянно придирающийся. См. Вари́ти во́ду. Не чоловік, а варивода. Ком. II. № 692.
Вари́ло, ла, с. Варение, варка. Встречено в пословице: Саме варило бабу постарило, — т. е. варение, работа около печи старит женщину. Фр. Пр. 137.
Вари́ста піч. Кухонная печь. Затопила піч варисту. Мкр. Н. 20.
Вари́ти, рю́, риш, гл. 1) Варить; стряпать. Жінко, вари лишень гречані галушки. Рудч. Ск. I. 11. — Дай мені вечеряти, моя ластівко! — Я ж не топила, я ж не варила. Мет. 5. Пиво варити зачинайте. ЗОЮР. I. 223. 2) Беспрестанно уговаривать, читать науку. Я в хаті челядку варила, варила, щоб ішла служить. Кролевец. у. Во́ду вари́ти. Заставлять кого делать что-либо совершенно ненужное, из-за одного лишь каприза, притом постоянно придираясь. Вередливе, тільки воду варить. Ном. № 2727. 3) Ка́шу вари́ти. Род игры. О. 1861. XI. Св. 31. *4) Ва́ром ва́рить. Стоит нестерпимый зной. Звісно — літо, варом варить, дух займається. Кон. III. 29.
Вари́тися, рю́ся, ришся, гл. 1) Вариться. Де на двох вариться, — третій поживиться. Ном. № 10758. 2) Быть в нетерпении, быть не в состоянии спокойно выждать. Росказую їм (синам) і про те, і про друге… Отже мій Андрійко хутко і заскучає; так він і вариться: очі собі тре і позіхає, і зітха. «Пустіть уже, мамо!» проситься. МВ. II. 9.
Вари́шка, ки, ж. = Варе́ха. Варишков меду не їдіт, — т. е. лакомства нужно есть понемножку. Фр. Пр. 138. Батько збирав лижкою, а діти їли варишкою. Фр. Пр. 24.
Варівки́й, а́, е́. 1) Нерешительный. Шух. I. 83. 2) Опасный, требующий осторожности, осмотрительный; сопряженный с риском. Робота коло машини варівка, — роби і бійся. НВолын. у. *Черемш. «Село вигибає».
Варівко́, нар. 1) Опасно. 2) Жутко; неловко. Варівко на Гавриїла орати. Сквир. у. Нам аж варівко слухати, що мати одного сина гане, а другого хвале. Волч. у.
Варівни́й, а, е = Варівки́й. Шух. I. 83. То варівне місце. Фр. Пр. 138.
Варівно́, нар. = Варівко́. Варівно з ним (стережіться, бо то злодій або хоче вас бити). Фр. Пр. 138.
Варі́йка, ки, ж. Маленький горшочек. Нежин. у.
Варі́йник, ка, м. = Варі́нник. Вх. Зн. 5.
Варі́нка, ки, ж. = Варі́ння. Сим. 184.
Варі́нник, ка, м. Род кухонного горшка. Шух. I. 264.
Варі́ння, ня, с. Варка, варение. Уман І. 64. Яке ж воно буде варіння без дров? Полт. г.
Варінча́, ча́ти, с. Небольшой горшок, достаточный для двух. Шух. I. 264.
Варія́нт, ту, м. Вариант. О. 1862. I. 49.
Ва́рка, ки, ж. Рыбья голова. МУЕ. I. 48. (Добруджа).
Варки́й, а́, е́. Удобоваримый. Уман. IV. 143.
Ва́рко, нар. 1) Жарко (о погоде). Лебед. у. 2) Вероятно, правдоподобно. Галиц. 3) = Варівко́ 1. Шух. I. 83.
