Ва́ркось, нар. = Ва́рко 2. Вх. Зн. 5.
Ва́рмія, мії, ж. Армия. Левч. Наче міліон віська хто поставив коло мене, наче вармія. Драг. 66.
Варна́к, ка, м. Беглый каторжник (в Сибири). Не на Вкраїні, а далеко аж за Уралом, за Елеком старий недобиток-варнак мені росказував оттак. Шевч. 585.
*Ва́рни́ця, ці, ж. Солеварня, солеваренный завод. Сл. Дубр.
Варня́, ні́, ж. 1) Помещение для варки, кухня. Желех. *2) Варка. У нас уже за три дні до Різдва почалась варня. Сл. Яворн.
Варня́кати, каю, єш, варня́чити, чу, чиш, гл. Говорить невнятно; болтать. Що на рот налізе — варнячить. Ном. № 13047.
Варови́й, а́, е́. Относящийся к вару 1. Вас. 146.
Варо́вня, ні, ж. Сторожевая башня. Уман. I. 17.
Варста́т, ту, м. См. Верста́т.
Варт, ва́ртий, а, е. Стоющий; стоит. Не варт і річі. Ном. № 6551. Не варт і печеної цибулі. Ном. № 7605. Пусти його, не варт він того. Шевч. 319. Рублів з п'ять варт. Грин. II. 60. *Ва́рта що. Чего стоит. Один Дніпро, що варта. Лепкий.
Ва́рта, ти, ж. Стража, караул; время стояния на страже, на часах. А варта заснула, пан приїхав — не чула. Чуб. V. 64. Перед палацом, де вона мешкала, стояла гострая варта. Чуб. II. 77. Всюди постановив варту, щоб ніхто вночі з табора не вештавсь. К. ЧР. 312. Прийде безщасна та варта, тра її одстояти. Рудч. Чп. 87. На ва́рті. На часах. Ходять по двору на варті. ЗОЮР. I. 248. Ум. Ва́ртонька.
Варта́рка, ки и варта́рня, ні, ж. Сторожка, будка для сторожа или часового. Желех. Вх. Зн. 5.
Варта́ти, таю, єш, гл. Стоить. Звідуются го тоти, што може тот плуг вартати. Гн. I. 41. Він вартат пінязі. Гн. I. 41.
Ва́ртий. См. Варт.
Вартівни́к, ка́, м. Сторож, караульный, часовой, конвойный. Він був… єкономом в с. Л. і вечером пішов на тік подивитись, чи є вартівники. Драг. 58. То певне добрий пройдисвіт, що аж два вартівники з ним ідуть. Каменец. у. Ум. Вартівничо́к, вартівни́ченько. Суть бо в мене два вартівниченьки, будуть вартувати мої кониченьки. Pauli. См. Ва́ртник, вартови́й, вартови́к, вартовни́чий.
Ва́ртість, тости, ж. Ценность, стоимость. Чуб. I. 236. Казав вильлити золотий плуг… і питати… що той плуг варта. Люди і пани то таксували о вартости злота. Гн. I. 44.
Ва́ртни́й, а, е. 1) Ценный. Рк. Левиц. Уман. IV. 192. 2) Достойный. Цей чоловік вартний. Рк. Левиц.
Ва́ртник, ка, м. = Вартівни́к. Прийшов на другу варту, — пустив го вартник. Гн. I. 193.
Ва́ртно, нар. Ценно.
Ва́рто, нар., употребл. как безл. гл. Стоит. Не варто й турбуватись. Варто щось попоїсти. Грин. I. 120.
Вартови́й, а́, е́. 1) Сторожевой, караульный. Парк теж оточала вартова сторожа. Стор. М. Пр. 73. 2) = Вартівни́к. ЗОЮР. I. 159. К. ЧР. 389.
Вартови́к, ка́, м. = Вартівни́к. Левч. 157.
Вартовни́чий, чого, м. = Вартівни́к. Желех.
Ва́ртонька, ки, ж. Ум. от ва́рта.
Вартува́ння, ня, с. Охранение, оберегание.
Вартува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Сторожить, караулить. Я тебе буду вартувати тепер. Чуб. 2) Стоить. Вона (праця) дома ж таки втроє більше вартує. О. 1862. IV 104.
Варту́нок, нку, м. = Ва́ртість. Желех.
Варува́ти, ру́ю, єш, гл. Хранить, беречь, остерегать от чего. Од огня варувала, од огня і од води, і од вшиткой пригоди. Гол. IV. 388. *Черемш. «Село вигибає».
Варува́тися, ру́юся, єшся, гл. 1) Не решаться, стесняться. Що, Парасю голубонько? що тобі доброго трапилось? — А вона все варується мені сказати, тілько гляне та счервоніє. МВ. II. 20. Як я тебе вірно люблю да заняти боюся. — Займай, займай, козаченьку, да займай, не варуйся: я за славу сама стану, сама й виговорюся. Грин. III.
