Венґирь, ря, м. Гарь от трубки. Він дриґез або венґир кладе за губу як циган. Екатериносл. у.
*Вене́цький, а, е. Венецианский. Та незабаром зробиться весело. Венецький карнавал: Дженґісхан, Тамерлян, Сарданапаль! Лепкий.
Ве́нтерь, ря, м. = Ятір.
Ве́пер, пра, м. 1) Вепрь, дикий кабан. Унадився чорний вепер паровинку рити. Гол. IV. 506. 2) Кастрированный свиной самец. Вх. Пч. II. 7. Ум. Ве́прик. Гн. I. 130, вепро́к. Гн. I. 129.
Вепри́на, ни, ж. 1) Мясо вепря. 2) Раст. Ribes grossularia. Вх. Пч. II. 35.
Вепро́к, (ка? веприка?), м. Ум. от ве́пер. Гн. I. 129.
Ве́ра, нар. Наверное. Еще хоць бись пила фіялковий корень, вера уж не будеш нашим дівкам ровень. Гол. IV. 435. Хоць би ти обшила хижечку докола, вера ти не найдеш ньонечка сокола. Гол. IV. 424.
Верба́, би́, ж. Верба, ветла, Salix. Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. Мет. 113. Не стояла б до півночі з милим під вербою. Шевч. 12. Будь високий як верба, а багатий як земля. Посл. У йо́го на вербі́ гру́ші росту́ть. Он врет, он говорит небылицы. Куди́ не пі́деш, то золоті́ ве́рби росту́ть. Везде испортишь дело. Рудч. Ск. II. 61. Вербу́ носи́ти поча́в. Запил. Грин. I. 233. 2) — ди́ка = Дереза́. Вх. Пч. I. 11. Ум. Ве́рбка, верби́ця, верби́чка, верби́ченька, ве́рбочка.
*Вербель, (е) ля, м. Вербовщик (рекрутов). А батько стоїть при ковадлі, взяв свій невеличкий спряточний молоток у руку і кільконацять разів ударив по ковадлі, швидко раз-за-разом, мов вербель на барабані. Франко.
Верби́на, ни, ж. 1) Одно вербовое дерево. КС. 1883. XI. 510. Не стій, вербино, роскидайся. Мет. 159. 2) Вербовое дерево. Стіни з вільхи та вербини. Щог. Сл. 99. Ум. Верби́нка. Мнж. 30.
Верби́нець, нця, м. Лоза. Вх. Лем. 396.
Верби́нка, ки, ж. 1) Ум. от верби́на. 2) Раст. Aster Amellus L. Вх. Пч. II. 29.
Верби́ця, ці, ж. Ум. от верба́.
Верби́ч, ча́, м. = Ве́рбниця. Чуб. I. 237. Прийшов вербич, два кожухи тербич. Ном. № 426.
Верби́ченька, верби́чка, ки, ж. Ум. от верба́.
Вербів'я, см. Вербов'я.
Ве́рблик, ка, м. Принадлежность уздечки, — задвижки, удерживающие с обеих сторон уздцы, вкладываемые в рот лошади. (К. П. Михальчук).
Верблю́д, да, м. Верблюд. Шевч. 437. Після нього і верблюд не питиме. Драг. 379.
Верблю́дка, ки, ж. Раст. Epilobium tetragonum. Вх. Пч. I. 10.
*Верблюжа́, жа́ти, ср. Верблюженок. Сл. Яворн.
Верблю́жий, а, е. Верблюжий. Іоан був одягнений у верблюжий волос. Єв. Мт. I. 6.
Верблю́жина, ни, ж. Верблюжье мясо.
Вербля́ниця, ці, ж. Время в самом начале весны, когда вербы цветут. Вербляниця то ще не весна: і сніг припада, і крупи ідуть. Вх. Зн. 6.
Ве́рбний, а, е. Вербный. — ти́ждень. Вербная неделя. — неді́ля. Вербное воскресенье.
Вербни́к, ка́, м. Вербовая роща. Кролевец. у.
Ве́рбниця, ці, ж. 1) Вербная неделя. Прийде вербниця, назад земля вернеться. Ном. № 426. 2) = Вербля́ниця. Желех.
Вербня́к, ка, м. = Вербни́к. Желех.
Вербо́вий, а, е. Ивовый. Козячий кожух, вербові дрова, — біда готова. Ном. № 8110.
Вербо́[і́]в'я, в'я, с. соб. Вербы. Ой ти вербо, вербов'я, похилилося голля. Грин. III. 429.
Верболі́з, ло́зу, м. Раст. Salix capraca. ЗЮЗО. I. 134. Верболіз б'є до сліз. Ном. № 13639.
Ве́рбонька, ве́рбочка, ки, ж. Ум. от верба́.
Вербува́нець, нця, м. Завербовавшійся в войско. Вх. Лем. 396.
Вербува́ння, ня, с. Вербование.
Вербува́ти, бу́ю, єш, гл. Вербовать. Ой цісарю, цісаричку, чому нас вербуєш? ЕЗ. V. 143. Ой як же нас вербу-
