вали, злоті гори дарували; а як же нас звербували, то в кайдани закували. Нп.
Вербу́нка, ки, ж. Вербовка. Пристань, пристань до вербунки, будеш їсти з маслом курки. Ном. № 12511.
Вербунко́вий, а, е. К вербованию относящийся. Желех.
Вербу́нок, нку, м. = Вербу́нка. Пристань, пристань до вербунку, будеш їсти з маслом курку, будеш їсти, будеш пити і в хорошому ходити. Нп.
Верб'я́, б'я́, с. соб. Вербы. Куди не повернешся — золоте верб'я росте. Ном. № 3136.
Верве́чка, ки, ж. 1) Веревочка, на которой привешена люлька, колыбель (всех верве́чок четыре). К. С. 1893. VII. 80. Шовковії вервечки, колисочка швабська, дитиночка панська. Мет. 4. 2) Ряд, толпа людей, животных. А он Грицько малу вервечку за собою веде. Мир. Пов. I. 129. Вервечка курей. Мнж. 177.
Верг, гу, м. Слой. Вх. Зн. 6.
Ве́ргання, ня, с. Бросание, швыряние. Г. Барв. 425.
Ве́ргати, гаю, єш, сов. в. ве́рг(ну)ти, ну, неш, гл. 1) Бросать, бросить, швырять, швырнуть. Такі дуби верга, що по півтора обіймища. Рудч. Ск. II. 106. 2) Ве́ргнути очи́ма. Взглянуть. Ой шила сорочку, — покоротила, вергла очима на побратима. Гол. II. 226.
Ве́ргатися, гаюся, єшся, сов. в. ве́рг(ну)тися, нуся, нешся, гл. Бросаться, броситься. Шух. I. 212. Як не вержеся усе те на мене, як не стане кусати, гризти. Гн. II. 64.
Ве́рглик, ка, м. Инструмент для плетения лаптей. Мав… верглик той, що лапті плетуть. Чуб. II. 382.
Ве́рг(ну)ти, ся. См. Ве́ргати, ся.
Вергу́н, на́, м. Сладкое печение: хворост, хрусты. Сим. 192. Ум. Вергуне́ць, вергу́нчик.
Ве́ре, нар. В самом деле? неужели? Вх. Зн. 6.
Веребе́й, б'я́, м. = Горобе́ць. Чуб. II. 15. Ум. Веребе́йко. Веребейко в стрісі. МУЕ. III. 126.
Вереб'я́чий, а, е = Гороб'ячий. Чуб. II. 16.
Верев'я́ний, а, е. Веревочный. Слов. Д. Эварн.
*Ве́ред, ду, м. Каприз (детский). Веред-вереду, іди собі в череду, кого хоч напади — чи вола, чи корову, а чи дівку чорноброву… Пирят. у., Кононівка.
Ве́реди, дів, мн. Капризы, прихоти.
Вереди́ти, джу́, ди́ш, гл. Мешать, препятствовать, вредить. Угор.
Вереди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Чваниться. Як ся вередит богацький син: убрався як пан. Вх. Зн. 6.
Вереді́й, дія́, м. Капризник, прихотливый, переборчивый. Уман. II. 8. Вередувала б тебе лиха година! Чого тобі не стає ще? Ну, та й вередій же! Харьк.
Вереді́йка, ки, ж. Капризница, прихотливая, переборчивая.
Вередли́вий, а, е. Капризный, прихотливый. Вередлива коза вовку користь. Ном. № 2630. Вередливе тілки воду варить. Ном. № 2727.
Вередли́во, нар. Капризно, прихотливо.
Вередни́к, ка́, м. 1) = Вереді́й. 2) Раст. Thlaspi arvense L. ЗЮЗО. I. 138.
Вередни́ця, ці, ж. = Вереді́йка. Не буде їй добра у світі, коли такою вередницею зостанеться. МВ. I. 26.
Вередо́вний, а, е = Вередли́вий. Ну, та й вередовна дитина. Черниг. у.
Ве́реду, меж., обозначающее капризничанье. Встречено в скороговорке: Вереду-вереду та пасла дівчина череду. Харьк.
Вередува́ння, ня, с. Капризы, прихоти, привередничанье. Хома з того часу зарікся коней купувати та жінчине вередування сповняти. Рудч. Ск. II. 174.
Вередува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Капризничать, прихотничать, перебирать, привередничать. Тогді їм (запорожцям) таки й тісніше стало, бо вередувати почали. ЗОЮР. I. 77. Тепер ти вередуєш: будеш їсти печену редьку. Ном. № 12228. 2) Перебирать (польск. wertować?). Вередував дерево: чи більше сухого, чи більше зеленого. Чуб.
Вереду́н, на́, м. = Вереді́й. Левч. 56. Ум. Вередуне́ць, вереду́нчик. Аф. 313.
Вереду́ха, хи, ж. = Вереді́йка. Уман. II. 8. Ум. Вереду́шка. Аф. 313.
