Вереза́ти, жу, жиш, гл. Скрипеть. Аби входовими дверима за єдно не верезати, не рипати, кладуть… Шух. I. 94.
Веремі́й, мія́, м., веремі́я, мі́ї, ж. 1) Кутерма, суматоха, смятение. Всі веремію підняли. Котл. Ен. III. 8. Не краще було й товаришам Гонти: і їх четвертували по городах і містечках, і їх голови, руки і ноги розвішували по перехрестях. Попався у сю веремію і наш дідуган Тарасович. Стор. I. 252. Пастухи в ту ніч, як народився Христос, вздріли й велику веремію на небі. Старод. у. Крути́ти веремія́, веремі́ю. а) Делать быстрые нападения, атаки, нападать то здесь, то там. Потебн. III. 67. К. ЧР. 423 Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія. К. ЧР. 13. Крутять в полі веремія делібаші кіньми. К. МБ. XI. 142. Як зачав він веремія крутити: то шарпне, то сіпне, то кусне мене, аж гірко мені стало. Канев. у. *б) Морочить голову. Сл. Нік. Крути́ти мі́зком веремі́ю. Измышлять, задумывать хитрости. Потебня. III. 67. Я вже трохи й догадуюсь, яку він крутить мізком веремію. Шереперя, купала на Йвана. 22. Сказа́ти веремі́ю. Сказать нечто. Сказав би веремію, та здумав, що говію. Ном. № 3583.
Ве́ре́м'я, м'я, с. Хорошая погода. Шух. I. 81. 189. По слоті верем'я. Фр. Пр. 146. *Кра́сне ве́рем'я. Вёдро. Сл. Нік.
Вере́нва, ви, ж. Ряд снопов в одоньях. Чуб. VII. 575.
Вере́ня, ні, ж. Маленькая верета. Kolb. I. 69. Ум. Вере́н(ь)ка. У нас не суть веренки, лем тоненькі плахотки. Гол. IV. 407.
Ве́рес, су, м. Раст. = Ве́ріс. Вх. Пч. I. 9.
Ве́ресень, сня, м. Сентябрь (месяц). Желех.
Ве́реск, ку, м. Визг, крик. Левч. 62. Вереск у хаті. Фр. Пр. 146.
Верескле́п, пу, м. = Берескле́т. ЗЮЗО. I. 123.
Верескли́вий, а, е. Крикливый. Желех. Левч. 62.
*Верескля́, ля́ти, с. Крикливое дитя. Звен. у. Ефр.
*Вере́скнути, ну, неш, гл. Заорать, крикнуть резко. Звен. у. Ефр.
Верескотня́, ні́, верескотня́ва, ви, ж. = Ве́реск.
Вереску́н, на́, м. Крикун. Уман. II. 48.
Вереску́ха, хи, ж. Крикунья. Уман. II. 48.
*Ве́ресневий, а, е. Сентябрьский. Сл. Нік.
Вере́снути, ну́, неш, гл. Крикнуть резко. Півень на призьбі на все подвір'я як вересне. Драг. 76.
Вере́та, ти, ж. 1) Дерюга. 2) Род шерстяных разноцветных ковриков, которыми застилают лавки, а иногда и стол. Чуб. VII. 387. Kolb. I. 58. Дайте ж нам і постілку та й писані верети. Гол. II. 111. *3) = Рядно́. Франко. «В поті ч.». 4) Множество, куча. Верета горобців у просі. Фр. Пр. 147. Ум. Вере́тка.
Верете́нечко, ка, с. Ум. от верете́но.
Верете́нитися, нюся, нишся, гл. Вертеться как веретено.
Верете́нний, а, е. Относящийся к веретену. Залі́зо верете́нне. Стропильное железо, двухвершковой толщины. Вас. 199.
Верете́нниця, ці, ж. = Вереті́льник. Вх. Пч. II. 16.
Верете́но́, на, с. 1) Веретено для прядения. Чуб. VII. 410. Вас. 201. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. Рудч. Ск. I. 178. На сорочку не напряла, веретін не було. Г. Барв. 45. Названия частей веретена в Лебед. у.: острый конец — шпинь, утолщенная средняя часть — пузце́, зарубка после нея — ши́йка, конец — п'я́тка. (Залюбовск.). Гуцульские названия: острый конец — спінь, утолщенная средняя часть — че́рево, зарубка после нея — за́тинка, деревянный диск, надеваемый на конец — ко́чальце, конец — гу́ска. Шух. I. 148. 2) Веретено, стержень как часть различных снарядов и машин, напр. снаряда для прядения шерсти (назв. тупого конца: гу́зка. Вас. 153) и различных ткацких снарядов: ремісника́ (Шух. I. 257), снува́лки (МУЕ. III. 15), чо́вника (Шух. I. 258), шпу́лера (МУЕ. III. 14),
