Поколение. А це вже з молодшої верстви люде. Звен. у. Ефр.
Верства́к, ка́, м. Ровесник. Вх. Лем. 396.
*Верствува́ння, ня, с. Напластование. Сл. Нік.
Верстови́й, а́, е́. Верстовой. — шлях. Столбовая дорога. На верстовім шляху в полі корчма під вербою. Шевч. 455.
Версть, ти, ж. = Верства́ 3—5. Вх. Зн. 6.
Верта́ння, ня, с. Возвращение. Ой то ж мені не гуляння, — за ворота та й вертання. Грин. III. 686.
Верта́ти, та́ю, єш, сов. в. верну́ти, ну́, неш, гл. 1) Возвращать, возвратить, вернуть. Щастя розум відбірає, а нещастя назад вертає. Ном. № 1715. Верни моє, візьми своє. Ном. № 273. Верни, верни, милий боже, моє дівування. Мет. 259. 2) Возвратиться. Я ждатиму, доки вони не вернуть з міста. Федьк. *Поїде і забариться, верне день перед приїздом гетьмана. Лепкий. 3) Поворачивать, заворачивать. Туди мою головоньку що вечора верне. Мил. 79. Гей, верни, Касяне, круто. Ном. № 11418. Куди не верни, наткнешся на тин. 4) Выворачивать, выворотить, воротить, с силой двигаться вперед. Де ся взялася да із моря синя хвиля: верне да верне всяку рибу ізо дна. Мет. 101. Правда зі дна моря верне. Ном. № 6689. Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем. Шевч. 82. Як узяв скот вернути із того яйця: верне та й верне. Рудч. Ск. I. 144. *З душі́ ве́рне. Противно, отвратительно. Сл. Нік. 5) Сваливать, свалить, сбрасывать, сбросить. Пшенишне, гречишне — верни вмісто. Ном. № 12167.
Верта́тися, та́юся, єшся, сов. в. верну́тися, ну́ся, нешся, гл. 1) Возвращаться, возвратиться, воротиться. Вернітеся, літа мої, хоч до мене в гості. Не вернемось, не вернемось, не знаєм до кого. Мет. 106. Щоб ти туди не дійшов і назад не вернувся. Ном. № 3676. 2) Ве́рнеться світ кому́. Голова у кого кружится. Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ. Г. Барв. 537.
Верте́п, пу, м. 1) Пещера. Благовістив в Назареті, — стала слава у вертепі. Колядка. Шевч. 291. І слово правди і любови в степи, вертепи понесли. Шевч. 2) Кукольный театр, театр марионеток, на котором встарину представлялась рождественская мистерия, а также и сцены из народной жизни.
Верте́па, пи, ж. Пропасть, овраг, ущелье. Вх. Лем. 396.
Верте́пний, а, е. Относящийся к верте́пу. Желех. *Верте́пна дра́ма. Рождественское действо.
Верти́голов, ва, м., верти́голова, ви, об. Тот, кто имеет привычку крутить головой. Вх. Зн. 6.
Верти́гузка, ки, ж. 1) Трясогузка. Уман. IV. 127. 2) Вертлявая женщина.
Вертипо́рох, ха, м. Ветренник, вертопрах. Вх. Зн. 6.
*Верти́хвіст, хвоста, м. Неискренний человек, человек и вашим, и нашим. Сл. Яворн.
Верті́ж, жа́, м. Место сверления. Угор.
Верті́й, тія́, м. 1) = Вереті́льник 1. Вх. Пч. II. 16. *2) Плут. То такий вертій, що він хоч кого, то і закруте і запетлює.
Верті́ння, ня, с. 1) Вертение. 2) Сверление.
Верті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Вертеть, крутить. Вертить хвостом. Ном. № 3004. До бога далеко, а пани вертять, як хотять. Ном. № 1237. У такому ділі як не верти, треба або чорта, або жінки. Шевч. 284. 2) Сверлить. У дошці вертіти дірку. Дещо.
Верті́тися, чу́ся, тишся, гл. Вертеться, крутиться. Вертиться, мов в'юн в ополонці. Ном. № 3124. Вертиться, як муха в окропі. Ном. № 10068.
Вертки́й, а́, е́. Вертлявый, шустрый. Був там один, що його прозвали Малпою, швидкий та верткий, що й з під ступіря викрутиться. Св. Л. 131.
*Ве́рткість, кости, ж. Живость, подвижность, бодрость. Сл. Дубр.
Вертли́вий, а, е. Вертлявый. Ном. № 13618.
Ве́ртлик, ка, м. Шарманка. Грає на вертлику. Вх. Лем. 397.
Вертлю́г, га, м. Неподвижный винт, на котором что-нибудь вращается. См. Верклю́г.
