Верту́н, на́, м. 1) Название хитрого вола. КС. 1898. VII. 46. *2) Голубь из породы делающих в воздухе мертвые петли. Пират. у., Кононівка. *3) = Верч, ве́рчик 1. *4) Непоседа.
Вертуне́ць, нця́, м. Летучая мышь? (Вночі) одні тільки вертунці часом літали перед його очима. Мир. ХРВ. 306.
*Верту́та, ти, ж. Струдель. Херс. Переш.
Верть, меж., означающее поворот. Тоді вона верть, та за двері. Г. Барв. 182. Підійшли до його, а він тоді верть, та в другий бік, та й сховавсь. Павлоградск. у.
Вертьо́г, гу, м. Ухаб; яма в песке, выбитая ветром. Мнж. 177.
Вертьо́га, ги, ж. Род посуды. Виїла з одної вертьоги. Чуб. II. 407.
Ве́ртю, нар. В выражении ве́ртю закрути́вся — завертелся; встречено только в одной песне, повидимому, фальсифицированной и напечатанной у Макс. (1834), 130: А в Ланському розі явір похилився, ой татарин тяжко-важко вертю закрутився. АД. I. 144.
Ве́ртялка, ки, ж. Метательное орудие. Угор.
*Вертя́чка, ки, ж. Вертячка (болезнь). Крутиться як вівця, коли на неї нападе вертячка. Ваганов.
Верх, ху, м. 1) Верх. Козел сміливіший — ізліз на самий верх. Рудч. Ск. Вода так через верх ллється. Рудч. Ск. З ве́рху до спо́ду. С верху до низу. На ве́рсі. Сверху. Коровай накривають рантухом так, щоб різка з яблуками стреміла на версі. Г. Барв. IV. 30. Че́рез верх слу́хати. Невнимательно слушать, пропускать мимо ушей. Як батько казав: «не важся за його йти», то я слухала його через верх. Г. Барв. 277. 2) Поверхность. Верх землі. 3) Крыша, покрышка (шубы). Кожух… сіронімецький верх. Сим. 227. 4) Верхняя часть, верхний край чего-либо. Верхи́. В палке верхний конец, когда на ней мі́ряються, чья очередь. Ив. 14. — у не́воді. Верхний край невода. Вас. 186, Браун. 10. 5) Верхушка (дерева, горы, стога и пр.). Kolb. I. 63. Ой у городі конопельки — верхи зелененькі. Мет. 61. А що буря верхи позривала. Грин. III. 418. На дуба зліз, на самий вершечок. Чуб. 6) Крыша; глава церковная. Стоїть церква без верха, у їй людей без числа. Ном., стр. 296, № 196. Стане церковця з трома верхами, з трома верхами, з трома хрестами. О. 1861. XI. Св. 62. Твоя́ ха́та, а мій верх. Обрядовые слова новобрачной, под'езжающей к хате мужа, выражающия пожелание властвовать в доме мужа. Мил. 123. 7) Дымовая труба, отверстие для выхода дыма из печи. Мій верх і заткало. Ном. № 2575. Ти думаєш, дурню, я тебе кохаю, я такими дурнями верхи затикаю. Нп. Верхи́ труси́ти. Трубы чистить. Сим. 130. 8) Верха́ми = Ве́рхи. А москалі їй назустріч, як один, верхами. Шевч. 85. Не їдь до мене трьома верхами, приїдь до мене трьома возами. Грин. III. 266. 9) Верх, излишек. Вас. 191. *10) З верхо́м. С излишком, с избытком, слишком. Одсипав я йому цілу мірку з верхом. Звен. у. Ефр. *11) Верх стола́. а) Верхняя часть стола; в) почетная часть стола. Пішли через салю у верх стола, де сидів… Лепкий. *12) Над, выше, сверху. Верх дубових обкладів висіли дорогоцінні макати. Лепкий. Ум. Вершо́к, верше́чок.
Ве́рхи, нар. Верхом. Наганяє його верхи на коні пан. ЗОЮР. II. 47. Климець сів верхи, пробіг скільки там. Рудч. Ск. I. 69.
Ве́рхівень, вня, м. Верховой, всадник. Приїхали ті верхівні. Драг. 305. Учора два верхівні бігло за возом. Лубен. у.
Верхі́вець, вця, м. = Верхови́нець. Шух. I. 77.
Верхі́вка, ки, ж. Верхушка (растения) Шух. I. 88. Ум. Верхі́вочка. Маки, маки, маковочки, золотії верховочки. Маркев. 75.
Верхів'я́, в'я́, с. 1) Вершина; верхушка дерева. Бог узяв… рукою того дуба за верхів'я. О. 1862. V. 83. 2) Волоса на голове, хохол. Мужик попав коваля за верхів'я і давай йому метелиці давати. Грин. I. 109. *З) Начало верховья (долины) = Верши́на 2. Сл. Нік.
Верхлю́к и верхля́к, ка, м. Дикий поросенок. Вх. Пч. II. 7.
Верхни́на, ни, ж. Сливки. Вх. Зн. 6, 37. Ум. Верхни́нка.
