Ве́рхній, я, є. Верхний. А зуб як вискочить та в верхню гільку, та й застряв там. Рудч. Ск. I. 130. Верхня щелепа. Миус. окр.
Верхня́к, ка́, м. 1) Верхний жернов в мельнице. 2) Часть гончарного кру́га (см.). Вас. 179. Шух. I. 260—262. 3) Верхний слой скирды. 4) Дека в струнном музыкальном инструменте (кобзе, торбане). КС. 1882. VIII. 282; 1892. III. 382. 5) Металлическая крышка курительной трубки. Чіпка одкрив верхняк, потяг люльку, — огонь осіяв сіни. Мир. ХРВ. 306. 6) У гребенщиков: верхушка рога. Вас. 163.
Верхоблю́д, да, м. = Верблю́д.
Верхове́, во́го, с. Подымная подать, взимаемая от труб. Кремен. у.
Верхове́ць, вця́, м. = Ве́рхівень. Он по полю верхівцем літає. *Верхівець по селу їздив, на буряки викликав. Звен. у. Ефр.
Верхови́й, а́, е́. 1) Верховой. Да сто коней верхових, а сімдесят возових. Макс. 2) с. м. Верховой; всадник. Послали верхового, щоб подав звістку. Дали проїхати верховим і ридванові. К. ЧР. 74. 3) Верхови́й ві́тер. Северо-восточный ветер. О. 1862. V. Кух. 37. 4) Верхові́ ви́ла. Вилы, которыми подают сено на высокие стоги и скирды. Грин. II. 86. 5) Верхова́ ха́та. Хата с соломенной крышей, в противоположность землянке. Херс. 6) — хви́ля. Гарасько ж на талан і диво якось до берега прибивсь. Чи з ломом він туди заплив, чи хвиля верхова прибила? Мкр. Г. 7.
Верхови́к, ка́, м. 1) Северный ветер. 2) Всадник, верховой. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. *Послали верховика до города, до аптеки. Крим.
Верхови́на, ни, ж. 1) Вершина (дерева, горы). Він на те дерево: заліз аж на саму верховину. Рудч. Ск. I. 4. 2) Моги́ла-верхови́на. Курган на возвышенном месте, обыкновенно сторожевой пост. Ой могило-верховина, чомусь рано не горіла. Гол. I. 96. *3) Верховье, исток. Сл. Нік. Ум. Верхови́нка. Шух. I. 204.
Верхови́нець, нця, м. Горец. Гол.
Верхови́нний, а, е. Вершинный, относящийся к вершине. Верхови́нна моги́ла = Верхови́на-моги́ла. Горять могили верховинні в полі. К. ЦН. 187.
Верхові́ття, тя, с. Верхние ветви деревьев. Верховіття у тернів стинає, меншому брату приміту покидає. Макс.
Верхово́д, да, м. 1) Вожак. З коллегіума виходили всі люде, которі були верховодами українського панського товариства. К. Гр. Кв. 7. 2) = Верхово́дка.
Верхово́да, ди, ж. = Оклі́й, Aspius lucidus. Вх. Пч. II. 18.
Верхово́дити, джу, диш, гл. Командовать, заправлять, начальствовать. Коли я змій, а ти прозмій, так ти над нами будеш верховодить. Рудч. Ск. II. 188. А над усіма був найстарший мармалка: він уже всіма верховодив. Рудч. Ск. II. 204. З громади кпили, хлопців били та верховодили в селі. Шевч. 565.
Верхово́диця, ці, ж. = Верхово́да = Оклі́й. Вх. Пч. II. 18.
Верхово́дка, ки, ж. 1) Рыба: а) Uranus copus. б) Alburnus lucidus. Браун. 27. *2) Вода в верхнем слое земли. Сл. Яворн.
Верхово́дний, а, е. Желающий властвовать. Під римські верховодні мрії вовік чола свого не нагнемо. К. ПС. 137.
Верхогля́дка, ки, ж. Поверхностная женщина. Як почали вчащати якісь приятельки, верхоглядки та верхоумки, то й звели її ні на що. МВ. I. 27.
*Верхого́р'я, я, с. Вершина горы. Крим.
Верходу́б, ба, м. Раст. Laserpitium latifolium. Лв. 99.
*Верхола́, ли́, ж. = Верхоля́к.
Верхола́з, за, м. Любящий лазить по крышам, деревьям. Рк. Левиц.
Верхоля́к, ка, м. Лесной жаворонок, Anthus arboreus. Вх. Пч. II. 8.
Верхо́м, нар. = Верхи́. Не сідай верхом (на собаку). Ном. № 13396.
Верхопаса́ння, ня, с. В постройке: верхняя часть сруба. Шух. I. 116.
Верхостьо́б, бу, м. Особый способ вышивания.
Верхоу́мка, ки, ж. Умничающая, но поверхностная женщина. Нацокотали тії верхоумки скосирні, а ти віри поняла. МВ. (О. 1862. III. 45). МВ. I. 27.
