Вивіря́ти, ря́ю, єш, сов. в. ви́вірити, рю, риш, гл. 1) Проверять, проверить. Змиев. у. Вивіряймо, чи багато чарок у пляшці. Староб. у. 2) Испытывать, испытать, изверить. Ти думаєш, козаченьку, що я уміраю, а я з тебе, молодого, ума вивіряю. Мил. 75. Вивірив ти моє серце вдень і нічною добою. К. Псал. 32.
*Ви́вітрілий, а, е. Выветрившийся. Сл. Нік.
*Виві́трювання, ня, ср. 1) Выветривание. 2) Проветривание. Сл. Нік.
Виві́трювати, рюю, єш, сов. в. ви́вітрити, рю, риш, гл. Выветривать, выветрить; переносно: искоренять, искоренить, уничтожать, уничтожить. Така вже запорозька натура: ні літа її не вивітрять, ні під сивим волосом не сховається. Стор. I. 132. 2) Только сов. в. Отколотить. Батько взяв хлопця за руку та добре його нагаєм вивітрив.
Виві́трюватися, рююся, єшся, сов. в. ви́вітритися, рюся, ришся, гл. Выветриваться, выветриться. Аф. 325.
Ви́вішати, шаю, єш, гл. Перевешать. Вивішали гайдамаків в П'ятигорах много. Макс.
Ви́вішник, ка, м. Раст. Geum urbanum L. ЗЮЗО. I. 124.
Ви́віщувати, щую, єш, гл. Напророчить. Щоб воно на свою голову вивіщувало. Ном. № 3661. Лучче ти мені смерти попроси, її вивіщуй. МВ. (О. 1862. I. 88).
Ви́віяти. См. Вивіва́ти.
*Ви́властити, щу, стиш, гл. Отчудить, отнять у собственника. Сл. Яворн.
Виво́дини, дин, ж. мн. = Ви́від 3. Вх. Лем. 397.
Ви́водити, джу, диш, гл. Выводить. Виводила по всіх київських горах. Левиц. I. 346.
Виво́дити, джу, диш, сов. в. ви́вести, веду, деш, гл. 1) Выводить, вывести. Вивів босу на морозець. Мет. 237. Сірко вивів вовка аж на поле. Рудч. Ск. I. 12. 2) Выводить, вывести. Ой біда, біда чайці небозі, що вивела діток при битій дорозі. Рудч. Чп. 88. Вивела перепеличенька діти. Нп. 3) Выстраивать, выстроить, сооружать, соорудить. Виведем таку-сяку оселю та й будемо жить. Рудч. Ск. I. 13. Верх вивели і у головах поставили хрест. Кв. I. 116. 4) Доказывать, доказать, обосновать, оправдать. Бо ти став на прю за мене, вивів моє право. К. Псал. 17. Тоді б йому все діло моє вивів, уста б мої я сповнив оправданням. К. Іов. 51. — спра́ву. Добиться своего. З ним не виведе справи і той, що у болоті. Ном. № 2666. 5) — на світ. Обнаруживать, обнаружить, раскрывать, раскрыть, выводить, вывести на чистую воду. Яке б темне діло не було, та зараз його на світ виведе. Стор. I. 32. 6) — ни́тку (в пряже). Выпрядать, выпрясть нитку. То мати наумисльне такі товсті нитки виводили, бо у нас сього року дуже коноплі були народили. Ном., стр. 287, № 6418. 7) — та́нчик. Танцовать, протанцовать. Виведи танчик по-німецькій. Ном. № 670. 8) — го́лос, пі́сню. Выводить, вывести голосом. Зачав мій шпак пісні виводить. Гліб. 66. Виводить голос, як лляну тонку нитку. Левиц. I. 112. 9) О́чі ви́вело. Выкатились глаза. Очі вивело із лоба од страшної муки. Шевч. 24.
Виво́дитися, джуся, дишся, сов. в. ви́вестися, ведуся, дешся, гл. 1) Выводиться, вывесться. 2) Выводиться, вывесться, рождаться, родиться. Нехай тута виводяться круки та ворони. Нп. В камінні там виводяться сахвири і золото лежить піском блискучим. К. Іов. 59. 3) Выводиться, вывестись, исчезнуть, выйти из употребления, иссякать, иссякнуть, истощиться. Тепер такі пояси вивелися… хиба рідко де побачиш. Грин. I. 5. Сидить циган і сніда… хліба багато, а сала мало. От він, щоб сало з рук не виводилось, хліба вкусить, а сала понюха. Ном. № 14320. Я ви́велася з чо́го. У меня вышло что. Я вивелася з малих горшків, — нема ні одного. Лебед. у. 4) Оправдываться, оправдаться. Я прийду до вас вивестись, бо на мене набрехано! — Нічого виводитись. Лебед. у. 5) О родившей женщине: идти в церковь за молитвой через шесть недель после родов. Харьк. г.
