їздили. Стор. М. Пр. 67. 2) Только несов. в. Об'езжать (коня).
Ви́їздити, джу, здиш, гл. Из'ездить. Ой виїздив всю країну, увесь білий світ. Мет. 139.
*Виїмко́вий, а, е. Исключительный. Сл. Нік.
*Ви́їмок, ку, м. Исключение. Всі українські товариства перестали функціонувати, з виїмком лише товариств економичних. С. Ефремов. Журн. «Наше Минуле». 1918 р. Ч. I. Ст. 60.
Ви́їсти. См. Виїда́ти.
*Ви́їститися, їщуся, стишся, гл. Осуществиться, исполниться. Вх. Лем. 397.
Ви́їхати. См. Виїзди́ти.
Вийграва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́йграти, граю, єш, гл. = Виграва́ти, ви́грати. Сурми-труби вийгравали. Шевч. 361. У карти грав на твоє щастя, — ось скілько вийграв. О. 1862. VII. 44.
Вийма́ти, ма́ю, єш, сов. в. ви́йняти, йму, меш, гл. 1) Вынимать, вынуть; обнажать; освобождать. Ключі з-під голов виймав. Макс. Дай, боже, воювати, та шабель не виймати. Ном. № 4637. Отцева й матчина молитва зо дна моря виймає. Макс. 2) Исключать, исключить, из'ять. 3) — зу́би. Рвать зубы. 4) — о́чі. Выкалывать, выклевывать глаза. Закрякали чорні крюки, виймаючи очі. Шевч. 54.
Вийма́тися, ма́юся, єшся, сов. в. ви́йнятися и ви́нятися, ймуся, мешся, гл. 1) Выниматься, вынуться; обнажаться. Копирсаю, копирсаю, — ніяк не виймається скабка з пальця. 2) Находиться, найтись, оказаться, случиться. Тільки одна птиця винялась, що добила усіх звірів. ЗОЮР. II 31. Такі пішли дощі, що й дня не винялось погожого. 3) Всходить, взойти (о солнце). Було, скоро сонечко вийметься, лікарь і котить у-двуконь. МВ. (О. 1862. III. 46).
Ви́йна, ної, ж. Тетка, жена брата отца. Стрийна-вийна — біс, не родина; зять і невістка — чорт, не дитина. Ном. № 9394.
*Ви́йстя, тя, ср. 1) Выход. 2) Происхождение. Сл. Нік.
Ви́йти. См. Вихо́дити.
*Викаблу́чуватися, чуюся, чуєшся, гл. Кичиться. Бахм. у.
Ви́кавзувати, зую, єш, гл. Выбранить. Я його добре викавзував. Вх. Зн. 23.
*Вика́жчик, ка, м. Доносчик. Сл. Дубр.
Ви́каз, зу, м. 1) Обнаружение; донесение, донос. Пилку вже через виказ найдено, — хлопець виказав. Верхнеднепровск. у. (Залюбовск.). *2) Обличение, изобличение. Сл. Юр. М.
Ви́казитися, жуся, зишся, гл. Посходить с ума, побеситься всем, перебеситься. Да нехай вони виказяться, не займай їх. Ном. № 5126.
Вика́зувати, зую, єш, сов. в. ви́казати, жу, жеш, гл. 1) Обнаруживать, обнаружить, открывать, открыть, высказывать, высказать. І ушки в мене сміються, так ними (дітьми) втішаюся, та їм сього не виказую. Г. Барв. 293. *Ворожить вона на карти так, що геть на все виказує: чи хто вмре, чи буде щастя, чи хто приїде. Крим. Виказує на тебе, що ти з ним крав. Екатериносл. у. *А на суді він їх усіх виказав. Крим. 2) Выговаривать, выговорить, высказывать, высказать. Лає чоловіка та виказує. Рудч. Ск.
Ви́какати, каю, єш, гл. Детск. Испражнить. (что-нб).
Ви́какатися, каюся, єшся, гл. Детск. Испражниться.
Ви́канючити, чу, чиш, гл. Выклянчить. Так ви ж не виканючите! Ном. № 4580.
Ви́капаний, а, е. 1) Искапанный. 2) Похожий как две капли воды, вылитый. Радом. Грицько — викапаний батусь.
Ви́карати, раю, єш, гл. Наказать. Чуб. IV. 56, 555.
Викарбо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́карбувати, бую, єш, гл. Сделать нарезки на дереве.
*Викарбу́тити, бу́чу, бу́тиш, гл. Выкатитъ, выбросить волной. То як часом якась долишня хвиля викарбутить великий камінь з води і покладе, то цей камінь стоїть на березі тяжкий і бездушний. Стеф.
Ви́кати, каю, єш, гл. Говорить «вы». Господарь слузі не викає. Ном. № 10388.
