у воду! Викис, вимок, виліз, висох, став на колоду та знов бовть у воду. Ном. № 6074.
Ви́кичувати, чую, єш, гл. Вытеребить, выкорчевать. Гляди, щоб ти мені вирубав, викичував, зорав, пшениці насіяв. Рудч. Ск. II. 120.
Ви́кишкати, каю, єш, гл. Выгнать, прогнать (от киш!). Упросились злидні на три дні, та чорт їх і довіку викишкає. Ном. № 1538.
Ви́кінчити. См. Викі́нчувати.
Викі́нчувати, чую, єш, сов. в. ви́кінчити, чу, чиш, гл. Оканчивать, окончить, закончить. Викінчити роботу. Вх. Уг. 230.
Ви́клад, ду, м. 1) Изложение. *2) Чтение, лекция. Університетські виклади.
Викла́д, ду, м. Испражнение. А ні ладу, а ні складу, іззіж собачого викладу. Ном. № 13066.
Ви́кладаний, а, е. О воротнике шубы: отложной. Гол. Од. 18.
Виклада́ння, ня, с. 1) Выкладывание. 2) Инкрустации из дерева, рога или кости. Шух. I. 306. См. Виклада́ти 2. 3) Раскладывание. 4) Изложение.
Виклада́ти, да́ю, єш, сов. в. ви́класти, ду, деш, гл. 1) Выкладывать, выложить. Як позичає, то всі боги викладає. Ном. № 10629. 2) В художественных гуцульских работах: делать инкрустации из дерева, рога или кости. Шух. I. 309. 3) Только сов. в. Положить убитыми многих, убить многих. Виклав ляшків, виклав панків у чотирі лави. Нп. 4) Раскладывать, разложить. Сидить мила в загороді, карти викладає. Гол. III. 430. 5) Излагать, изложить. От я й викладаю все теє небозі. МВ. II. 21. 6) Сочинять, составлять. Не хапайсь пісні співать — повагом! бо не ти її виклав. Ном. № 9650. 7) Испражнять, испражнить. А ні ладу, а ні складу, іззіж те, що я викладу. Ном. № 13066. 8) = Вала́шити, ви́валашати. 9) Смі́шки си (собі) з ко́го виклада́ти. Трунить, смеяться над кем, подтрунивать. Вх. Лем. 397. *10) Преподавать, преподать. Сл. Нік. *11) Обкладывать, обложить (чем-либо). Наш мужик дуже галушки любить: як викладе боки галушками, то так, як добрий муляр грубу. Крим.
*Викла́да́ч, ча́, м. 1) Преподаватель. Сл. Нік. 2) Выгрузчик. Сл. Яворн.
*Викла́да́чка, ки, ж. Преподавательница. Сл. Нік.
Викла́дний, а, е. Понятный, ясный (о языке). Вх. Лем. 397.
Викла́дування, ня, с. = Виклада́ння.
Викла́дувати, дую, єш, гл. = Виклада́ти.
Ви́кладчастий и ви́кладчатий, а, е. Отложной. Викладчатий комір (у сорочці). Левиц. Пов. 181. См. Ви́кладаний.
*Викла́жа, жі, ж. Выгрузка. Сл. Яворн.
Ви́класти. См. Виклада́ти.
Ви́клеїти. См. Викле́ювати.
Ви́клесуватися, суюся, єшся, гл. Развиться, возмужать. Иноді малим і не хороше, а потім, як виклесується, до такий тобі стане парубок або дівка. Черниг.
Викле́ювати, кле́юю, єш, сов. в. ви́клеїти, клею, їш, гл. Выклеивать, выклеить.
Ви́клик, ка, м. 1) Вызов. 2) Крик, восклицание. Виклик, вигук роскотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків. МВ. III. 56.
Виклика́ння, ня, с. Вызывание.
*Викли́кувати, кую, єш и виклика́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́кликати, чу, чеш, гл. Вызывать, вызвать. Листи читали, козаків у поход викликали. Макс. Виклич мені дівча з хати. Мет. 19. *…Котрі всміхалися тим солодким усміхом, який викликує сите задовілля. Лепкий.
Виклина́ти, на́ю, єш, гл. Проклинать. Желех.
*Виклино́вування и виклино́вання, ня, ср. Выклинивание. Сл. Тутк.
*Виклино́вувати, вую, єш, гл. Выбивать клин. Сл. Дубр.
Ви́клисувати, сую, єш, гл. Выглянсировать (у сапожников).
Ви́кличка, ки, ж. Оглашение о браке. Тепер без трьох викличок і не вінчають. Черниг. у.
Ви́клопотати, чу, чеш, гл. Выхлопотать.
