Викльо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́клювати, клюю, єш, гл. Выклевывать, выклевать. Клюнув бабу в око, та виклював око. Рудч. Ск. I. 38.
Ви́клюнути, ну, неш, гл. = Викльо́вувати.
*Виключа́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́ключити, чу, чиш, гл. 1) Исключать, исключить. 2) Отлучать, отлучить. Сл. Дубр.
*Ви́клю́чення, ня, ср. 1) Выключение. 2) Исключение. Сл. Нік.
*Ви́ключний, а, е. Исключительный. Сл. Нік.
*Ви́ключність, ности, ж. Исключительность. Сл. Дубр.
*Ви́клясти, ну, неш, гл. Проклянуть многих, всех.
Ви́кобзати и ви́ковзати, заю, єш, гл. Скользя по льду, проделать дорожку. Аф. 330.
Ви́ков, ву, м. Выковка.
Ви́коверзувати, зую, єш, гл. Проделать что интригами. Сам сатана не вигадає, іскушаючи праведників, що виковерзують ті єзуїти. Стор. М. Пр. 69.
Ви́ковтати, таю, єш, гл. 1) Выдолбить, выклевать (углубление). Вх. Лем. 398. *2) Повыглотать.
*Вико́вування, ня, ср. Проковка. Сл. Дубр.
Вико́вувати, вую, єш, сов. в. ви́кувати, кую, єш, гл. Выковывать, выковать. З того заліза він викував плуга. Грин. II. 73. Чого бог не дасть, того і коваль не викує. Ном. № 4284. 2) Кричать, прокричать (о кукушке). Що викувала вже зозуля, — проживай, а більше — шкода, що й бажаєш. Г. Арт. (О. 1861. III. 112).
Вико́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. ви́куватися, куюся, єшся, гл. Выковываться, выковаться. Аф. 330.
Ви́ко́лоти. См. Вико́лювати.
Ви́колупати, ви́колупнути. См. Виколу́пувати.
Виколу́пувати, пую, єш, сов. в. ви́колупати, паю, єш, ви́колупнути, ну, неш, гл. Выковыривать, выковырять. Хоч із-за нігтя виколупни, та дай. Ном. № 2691.
Вико́лювати, люю, єш, сов. в. ви́колоти, лю, леш, гл. 1) Выкалывать, выколоть. Темно, хоч око виколи. Ном. № 586. 2) Колоть, переколоть всех. Коли б свині роги, то б цілий світ виколола. Ном. № 3827.
Ви́колядувати, дую, єш, гл. Колядуя, получить что-либо (см. Колядува́ти). Так ви ж не виколядуєте. Ном. № 4580.
Ви́компонувати, ную, єш, гл. Выдумать, придумать. Про що иншому і згадать страшно, те низовець… викомпонує, вимізкує. К. ЧР. 137.
Викона́вець, вця, м. Исполнитель. Желех. * — судо́вий. Судебный исполнитель. Сл. Нік.
*Викона́вчий, а, е. Исполнительный. Сл. Дубр. — вла́да. Исполнительная власть. — лист. Исполн. лист.
Викона́ння, ня, с. Исполнение. Уман. I. 313.
I. Ви́конати, наю, єш, гл. Вымереть, перемереть. Щоб наші вороги виконали до ноги. Грин. III. 188.
II. Ви́конати, наю, єш. См. Вико́нувати.
Вико́нувати, ную, єш, сов. в. ви́конати, наю, єш, гл. Исполнять, исполнить, привести в исполнение. Се твоє бажання виконаємо. К. (О. 1861. III. 6). — при́сягу. Присягнуть. Котл. НП. 344. Уся старшина присягу виконала Сомкові на послушенство в ринковій церкві Ичанській. К. ЧР. 304.
Вико́нуватися, нуюся, єшся, сов. в. ви́конатися, наюся, єшся, гл. Исполняться, исполниться. Уман. I. 313.
*Ви́коп, пу, м. 1) Выемка (в земле). Сл. Дубр. 2) Ископаемое. Сл. Тутк.
Ви́копати, ся. См. Вико́пувати, ся.
Ви́копирсати. См. Викопи́рсувати.
Викопи́рсувати, сую, єш, сов. в. ви́копирсати, саю, єш, гл. Выковыривать, выковырять. Уман. I. 120.
Вико́пувати, пую, єш, сов. в. ви́копати, паю, єш, гл. Вырывать, вырыть, выкапывать, выкопать. Глибокую яму викопали. Мет. 99. Ликом пастернаку не викопаєш. Ном. № 5254.
Вико́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. ви́копатися, паюся, єшся, гл. 1) Вырываться, выкапываться, выкопаться. 2) Управляться, управиться. І сметанки дай, і сиру дай, і молока… їй богу, вже не можу й викопатися. Подол. г.
