Ви́коренити, ся. См. Викорі́нювати, ся.
*Використо́вування и ви́користання, ня, ср. Эксплоатация, использование. Сл. Нік.
*Використо́вувати, вую, єш и ви́кори́стувати, тую, єш, сов. в. ви́користати, таю, єш. Эксплоатироватъ, использовывать, использовать. Сл. Нік.
*Ви́корінення, ви́корі́нювання, ня, с. Искоренение. Сл. Нік.
Викорі́нювати, нюю, єш, сов. в. ви́коренити, ню, ниш, гл. 1) Искоренять, искоренить, вырывать, вырвать с корнем. Що там (на городі) було пирію! Я як пійшла, як стала, як стала, дак і сапою, і граблями, і руками… так усе викоренила. Г. Барв. 428. 2) Совершенно истреблять, истребить. Викоренив їх імення на всі вічні роки. К. Псал. 17.
Викорі́нюватися, нююся, єшся, сов. в. ви́коренитися, нюся, нишся, гл. 1) Искореняться, искорениться, пропасть, исчезнуть. Рід твій викорениться. Стор. М. Пр. 64. 2) ? Викорениться, як в'яла риба. Ном. № 5354. Воно, сердешне, висохло і викоренилось, одні тільки хрящі зостались. Стор. II. 77.
*Викорі́нювач, ча, м. Искоренитель. Сл. Дубр.
Викоріня́ти, ня́ю, єш, гл. = Викорі́нювати. Тяжко лежав, на стіну дрався, а я все викореняв оте дання; ото й виходився. Г. Барв. 342.
*Викорі́цматися, маюся, єшся, гл. Вылезать, выкарабкаться. Ледве панна Ніна висказала ті слова, коли в тім грубий дубовий стовп, на котрім була ліхтарня, важко стогнучи та сопучи, викоріцмався з землі. Франко.
*Ви́корм, му, м. Вскорм. Сл. Нік.
*Вико́рмлювати, люю, єш, сов. в. ви́кормити, млю, миш, гл. Выкармливать, выкормить.
Вико́рпувати, пую, єш, сов. в. ви́корпати, паю, єш, гл. Житина в око впала? Ке сюди, я викорпаю ціпилном. — Хоч би бичем, а не ціпилном, — одповів, протираючи полою око, той, кому треба було викорпувати. Г. Барв. 315.
Викорчо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́корчувати, чую, єш, гл. Выкорчевывать, выкорчевать, вытеребить деревья. Щоб ти за одну ніч отой луг викорчував. Рудч. Ск. I. 145.
Ви́кос, су, м. Скос. Дати луку на викос.
Ви́косити. См. Вико́шувати.
Ви́кот, ту, м. Вырезка, выемка (для воротника, напр., в одежде). Аф. 330.
Ви́котити, ся. См. Вико́чувати, ся.
*Вико́тистий, а, е. Выпуклый. Вико́тисті уста́. Мясистые, вывернутые губы (рот). Викотисті уста відчинилися, показуючи великі рідкі зуби. Лепкий.
*Ви́коханий, а, е. Вскормленный, взлелеянный, воспитанный. Сл. Нік.
Ви́кохати, ся. См. Вико́хувати, ся.
Вико́хувати, хую, єш, сов. в. ви́кохати, хаю, єш, гл. 1) Взлелеивать, взлелеять, воспитывать, воспитать. Викохав дитину в добрую годину. Ном. № 9223. Викохав я дівчиноньку людям, не собі. Мет. Викохала, випестила, та й обоє покинули. МВ. I. 153. Викохала свою дівочу красу. Левиц. I. 37. 2) Выращивать, выростить (животное, растение). Хто ж викохав таку гнучку в степу погибати? Шевч. 11.
Вико́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. ви́кохатися, хаюся, єшся, гл. 1) Взлелеиваться, взлелеяться, воспитаться. Я виросла, викохалась у білих палатах. Шевч. 356. 2) Вырастать, вырости хорошо, взлелеяться. Дарма, що в кріпацтві була, а голос викохався. Г. Барв. 120.
Викоца́бнутися, нуся, нешся, гл. Упасть вверх ногами. Вх. Уг. 230.
Вико́чувати, чую, єш, сов. в. ви́котити, чу, тиш, гл. 1) Выкатывать, выкатить; вывозить, вывезти из чего. Викочує з-під повітки віз. ЗОЮР. II. 201. Та винесе самопали, викотить гармати. Шевч. 450.
Вико́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́котитися, кочуся, тишся, гл. Выкатываться, выкотиться. Сонечко викочується з-за гори. Драг. 25. *Десь далеко на виднокрузі викочувався місяць. Лепкий. У діда із очей аж дві сльози викотились. Стор. I. 121.
Вико́шувати, шую, єш, сов. в. ви́косити, шу, сиш, гл. 1) Скашивать, скосить, выкосить. Четвертину проса викосить. Рудч. Ск. I. 89. 2) Находить,
