найти, кося. Пішов на поле косить пшениці і викосив птичку таку гарну. Рудч. Ск. I. 163.
Ви́кпити, плю, пиш, гл. 1) = Ви́дурити. Желех. *2) — кого́. Высмеять кого. Сл. Нік.
Ви́кравка, ки, ж. = Окра́йка. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Викрада́ти, да́ю, єш, сов. в. ви́красти, ду, деш, гл. Выкрадать, выкрасть. Який батько, такий син — викрали з діжки сир. Ном. № 7137.
Викрада́тися, да́юся, єшся, сов. в. ви́крастися, дуся, дешся, гл. Украдкой выходить, выйти, уходить, уйти. До божого дому стала ще частіше ходити, викрадаючись од дітей. Г. Барв. 370.
Ви́красити, ся. См. Викраша́ти, ся.
Ви́красти, ся. См. Викрада́ти, ся.
Викраша́ти, ша́ю, єш, сов. в. ви́красити, шу, сиш, гл. 1) — себе́. Рисоваться, порисоваться, похвастать. Їде (поштарь) і свистить: купив за п'ятака свистик і свистить — хотів себе викрасити, що, бач, і він свистить. Екатериносл. у. (Залюбовск.). 2) Только сов. в. = Ви́валашати. Корназ не викрашений. Вх. Лем. 398.
Викраша́тися, ша́юся, єшся, сов. в. ви́краситися, шуся, сишся, гл. Красоваться, покрасоваться. З полиці миси, миски й мисочки і зелені, й червоні, і жовті… викрашаються. МВ. (О. 1862. III. 57).
*Ви́крепити, лю, пиш, гл. С трудом продержаться, прокрепиться, выдержать, устоять. Усі жнива вони викрепили за сухим хлібом. Крим.
Ви́кресати, шу, шеш, гл. Высечь (огня). Викресали огню з оружини. Мет. 369.
*Ви́креслений, а, е. Вычеркнутый. Сл. Нік.
*Викре́слювати, люю, єш, сов. в. ви́креслити, лю, лиш, гл. 1) Вычеркивать, вычеркнуть. 2) Вычерчивать, вычертить. Сл. Нік.
Викрива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́крити, рию, єш, гл. Открывать, открыть, обнаруживать, обнаружить. Желех.
Ви́кривити, ся. См. Викривля́ти, ся.
Викривля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́кривити, влю, виш, гл. Искривлять, искривить. *Ходи по людськи, а то чоботи повикривляєш. Звен. у. Ефр.
Викривля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́кривитися, влюся, вишся, гл. 1) Искривляться, искривиться. 2) Кривляться, гримасничать.
Ви́крик, ку, м. Крик. Гомін… перейшов у викрик. Мир. ХРВ. 262.
Викри́кувати, кую, єш, сов. в. ви́крикнути, ну, неш, гл. *Выкрикивать, выкрикнуть, вскрикнуть. А, бабусічко! — було викрикне. МВ. (О. 1862. III. 39). Брат на мене викрикнув. Федьк.
Ви́крити. См. Викрива́ти.
*Ви́критий, а, е. 1) Открытый. 2) Разоблаченный (пойманный). Сл. Нік.
*Викриття́, тя́, ср. Разоблачение, раскрытие. Сл. Нік.
*Ви́кричатися, чуся, чишся, гл. Накричаться вволю. Сл. Дубр.
Ви́кришити, шу, шиш, гл. Превратить в крошки.
Ви́кришитися, шуся, шишся, гл. Выкрошиться.
Ви́кришки, шок, ж. мн. Остатки при крошении табаку.
*Ви́крій, рою, м. 1) Вырезка, выкройка. 2) Выемка. Сл. Нік.
Ви́круглити. См. Викругля́ти.
Викругля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́круглити, лю, лиш, гл. Округлять, округлить.
*Ви́кружляти, ляю, єш, гл. 1) Исходить (излетать), описывая круги. Все село викружляла, доки соли позичила. Цілий день кібчик викружляв над своїм гніздом, бо коршак близько був. 2) Повыпить все. Всю горілку викружляли, й тріски не зосталось. Пир. у., Конон.
Ви́крут, ту, м. Уловка, увертка. Хто має викрути, не піде в некрути. Ном. № 971.
Викрута́си, сів, м. 1) Извороты, трудные «па» (в танцах). Виробляв такі викрутаси, що ніхто б і не подумав, що сього козака бито недавно киями. К. ЧР. 286. 2) Увертки.
Викрута́сом, нар. Изворачиваясь. Тут танцювала викрутасом. Котл. Ен.
Ви́крутень, тня, м. 1) Извилина. Мо' в їх земля при купі, а в нас викрут-
