чением двух рек, дорог и пр. Ум. Ви́лка, ви́лочки. На Юрія сіна кинь, та й вилка закинь. Ном. № 440.
Ви́лабудати, даю, єш, гл. С трудом и медленно выискать, сделать что-нибудь, добиться чего-нибудь. Треба б десь вилабудати якесь місце, де б можна забавлятись.
Ви́лабудатися, даюся, єшся, гл. С трудом выбраться из чего. Желех.
*Вилаго́джувати, джую, єш, сов. в. ви́лагодити, джу, диш, гл. Уладить, устроить как должно. Як баба зна добре, то вилагодить як слід. Черк. у.
Ви́ладнати, наю, єш, гл. 1) Привести в порядок. 2) Починить. 3) Приготовить, снарядить.
*Виладо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́ладувати, дую, єш. Выгружать, выгрузить. Сл. Тутк.
*Ви́ладування и виладовування, ня, ср. Выгрузка. Сл. Нік.
Ви́лаз, зу, м. В выраж.: нема́ ви́лазу. Невозможно вылезть. Тут і в посуху багнюка, що й вилазу нема. Св. Л. 293.
Ви́лазити, жу, зиш, гл. Излазить. Скрізь вилазили. О. 1861. XI. 29.
Вила́зити, жу, зиш, сов. в. ви́лізти, зу, зеш, гл. 1) Вылазить, вылезать, вылезть. Вилазить гадюка. Рудч. Ск. I. 146. Кривда людськая боком вилазить. Ном. № 2294. Кричить, аж з шкури вилазить. Ном. № 3459. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Ном. № 1959. 2) Взлезать, взлезть. Кричи, хоч на гору вилізь. Ном. Виліз дружба на липу. О. 1862. IV. 19. 3) Не вила́зити з чо́го. Быть постоянно в чем. З роботи ніколи не вилазить. Другі в плахтах та запаскам…, а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила. Мир. ХРВ. 25. *4) О волосах: выпадать, выпасть. Сл. Нік.
Ви́лазка, ки, ж. 1) Лазейка. Кільки в решеті дірок, стільки вилазок. Кролев. у. *2) Вылаз, место для высадки, причал. Сюди човном не приставай, бо тут вилазка погана. Крим.
Ви́ламати, ся. См. Вила́мувати, ся.
Вила́мувати, мую, єш, сов. в. ви́ламати, маю, єш, гл. Выламывать, выломать.
Вила́муватися, муюся, єшся, сов. в. ви́ламатися, маюся, єшся, гл. 1) Выламываться, выломаться. 2) Пробиваться, пробиться, выбиться. Нема звірів… ще ніяк не виламаються (бо замкнені). Рудч. Ск. II. 70.
Вилані́, ні́в, м. мн. Вилы железные для навоза. Вх. Зн. 6. Желех.
Ви́лапати, паю, єш, гл. Выискать, найти. Ми у лісі вилапали добрих дубків, та дорогі вражі. Волч. у.
*Ви́лапцем, нар. Ощупью. Сл. Яворн.
*Вила́тувати, тую, єш, сов. в. ви́латати, таю, єш, гл. Накладывать, наложить заплаты. Кожуха вилатать. О. 1862. V. Кух. 34.
Ви́лаяти, лаю, єш, гл. Выругать. Вилаю так, що тобі в пельку не полізе. Ном. № 3605.
Виле́жувати, жую, єш, сов. в. ви́лежати, жу, жиш, гл. 1) Вылеживать, вылежать. У Пилипівку ніч як море — не виспиш і не вилежиш її. 2) Пролеживать, пролежать. От я зіму вилежала. Ном. № 13923.
Виле́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. ви́лежатися, жуся, жишся, гл. Вылеживаться, вылежаться, пролежать достаточное время. Виспався, та не вилежався. Ном. № 11334.
Ви́летіти. См. Виліта́ти.
Ви́лечко, ка, с. Ум. от ви́льце.
*Вили́ванець, нця, м. Литая фигура. Сл. Дубр.
*Вили́ваний, а, е. Литой. Сл. Нік.
Вилива́ння, ня, с. Выливание; изливание.
Вилива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́лити, ллю, ллєш, гл. Выливать; вылить; изливать, излить. Дешеву юшку на двір виливають, а дорогу поїдають. Ном. № 10537. За карії оченята, за чорнії брови серце рвалося, сміялось, виливало мову. Шевч. 4. Бач, на що здалися карі оченята, щоб під чужим тином сльози виливать. Шевч. 80. На Андрея виливають воском, оливом. О. 1861. X. 48. Як з во́ску ви́лив. Хорошо, аккуратно сделать вещь. Мнж. 171.
Вилива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. ви́литися, ллюся, ллєшся, гл. Выли-
