Ви́ляски, ків, м. мн. Эхо, отголоски. Аж ідуть виляски од бою босих ніг по твердій землі. Мир. ХРВ. 128.
Виля́скувати, кую, єш, гл. Сильно хлопать, щелкать, шлепать. Виляскуючи малахаєм. Мир. ХРВ. 39. Карасі, язі, щуки, окуні виляскують по воді. О. 1862. VIII. 16.
Виля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Вилять. Виляє уже, як той пес. Ном. № 3181. 2) Уклоняться от работы. Виляти молотникові не можно… трах-трах, трах-трах, — не оставайсь! Г. Барв. 305. Поли, поли, та, Марушко, поли, не виляй. Грин. III. 197. *3) Увиваться. Чого ти виляєш коло неї? — Вона тобі однаково не повірить. Діти виляють коло матері, сахару хотять випрохати. Крим.
Вимага́ння, ня, с. 1) Требование. *2) Вымогание, вымогательство. Сл. Нік.
Вимага́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́могти, можу, жеш, гл. Требовать, потребовать. Вона вимагатиме добрих коней, панського погонича. Левиц. I. 318.
Ви́маглювати, люю, єш, гл. Выкатать. Ой виперу, вимаглюю козацьку сорочку. Чуб.
Ви́магом, нар. Насильно, путем требований.
Вима́зувати, зую, єш, сов. в. ви́мазати, жу, жеш, гл. 1) Вымазывать, вымазать, побелить. Вимазати хату. 2) = Вима́щувати, ви́мастити. Чоботи… вимаже гарненько дьогтем. Рудч. Ск. I. 213. 3) Выпачкивать, выпачкать.
Вима́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. ви́мазатися, жуся, жешся, гл. 1) = Ви́ма́щуватися, ви́маститися. 2) Выпачкиваться, выпачкаться.
Ви́майструвати, рую, єш, гл. Смастерить.
Вимальо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́малювати, люю, єш, гл. Рисовать, нарисовать, написать красками; раскрасить. Коли б мені тії малярі, вималювала б милого собі. Мет. 52. Трумло збудувати, ще й вималювати. Грин. III. 364. 2) Вырисовывать, вырисовать, выписывать, выписать красками. 3) Разукрашивать, разукрасить. Я вишию, вималюю милому рукавця. Мет. 20.
Ви́манити. См. Вима́нювати.
Ви́маніжити, жу, жиш, гл. 1) Отколотить, побить. Виманіжив добре, та й пустив. Мнж. 104. 2) Измучить работой. Виманіжив коней, аж мокрі.
Ви́мантачити, чу, чиш, гл. 1) Выострить манта́чкою (см.) 2) Выманить что, выпросить. Мнж. 177. Не придумає, щоб його тут утворити таке, щоб у чумака гроші вкрасти, або як вимантачить, то вимантачить. Рудч. Ск. II. 169.
Вима́нювати, нюю, єш, сов. в. ви́манити, ню, ниш, гл. Выманивать, выманить. В старці пугою не вгнати, а з старців калачем не виманиш. Ном. № 4650. Такий убогий, що кошенят з запічка нічим виманити. Ном. № 13491.
Ви́мастити. См. Вима́щувати.
Вима́хувати, хую, єш, сов. в. ви́махати, хаю, єш, гл. 1) Размахивать, размахнуться. Буком вимахує. Молодая Бондарівна ще жартів не знала, вимахала білу руку, да по пиці втяла. Нп. 2) Намахиваться, намахаться. Добре ж вони, добре вимахали крила. К. Досв. 107.
*Вима́цувати, цую, єш, сов. в. ви́мацати, цаю, єш, гл. Выщупывать, выщупать, прощупать.
Ви́мачкатися, каюся, єшся и ви́мачкуватися, куюся, єшся, гл. Выкарабкаться. Перекинулися з возами у яр, та й мачкуються там; та поки вимачкувалися, я далеко від'їхав. Волч. у. Лобод.
*Ви́машка, ки, ж. Размахивание. Пла́вати на ви́машки. Плавать размахивая руками. Умань. Говори́ти на ви́машки. Разговаривать знаками, посредством пальцев. Сл. Яворн.
Вима́щувати, щую, єш, сов. в. ви́мастити, щу, стиш, гл. Вымазывать, вымазать, смазывать, смазать.
Вима́щуватися, щуюся, єшся, сов. в. ви́маститися, щуся, стишся, гл. Вымазываться, вымазаться, смазываться, смазаться.
Вимере́жувати, жую, єш, сов. в. ви́мережити, жу, жиш, гл. Украшать, украсить узорами.
Вимерза́ти, за́ю, єш, сов. в. ви́мерзти, зну, неш, гл. Вымерзать, вымерзнуть.
*Ви́мерлий, а, е. Вымерший. Сл. Нік.
Ви́мерти. См. Виміра́ти.
