Вимі́шувати, шую, єш, гл. 1) Сов. в. ви́мішати, шаю, єш. Вымешивать, вымешать, промешивать. Треба добре вимішувати в грубі. Дівка зле вимішає лемішку. Ном. № 13400. 2) Сов. в. ви́місити, шу, сиш. Вымешивать, вымесить.
*Ви́мкнений, а, е. Выключенный. Сл. Дубр.
*Ви́мкнути, ну, неш, гл. См. Вимика́ти.
Ви́мкнутися, нуся, нешся, гл. Освободиться, вырваться, выбраться, выскользнуть, ускользнуть. Хлопці розставили руки, обтягли мене навкруги неначе стіною: насилу вимкнулася. Канев. у.
Ви́мня, ня, с. = Ви́м'я. Ум. Ви́мнячко.
Вимо́ва, ви, ж. 1) Выговор, произношение. Ном. № 6072. 2) Обусловленное договором добавочное вознаграждение. Вимова така: окромі грошей, одежа й харч. 3) Отговорка. *4) Выговор, нотация, укор. Показати ще раз донці силу своєї вимови. Лепкий. Ум. Вимо́вка. Ти береш тридцять рублів, а вимовка яка єсть у тебе? Хоч свита або що? Змиев. у.
Ви́мовити, ся. См. Вимовля́ти, ся.
Ви́мо́вка, ки, ж. Ум. от вимо́ва.
Вимовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́мовити, влю, виш, гл. 1) Выговаривать, выговорить, произносить, произнести. Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом. Ном. № 1106. Мила ж йому у погоню з плачем вимовляє: вернись, милий, голубчику, вернися додому. Мет. 306. 2) Выговаривать, выговорить, обусловливать, обусловить. ХС. VII. 423. О. 1861. X. 129. Я умовився за 20 рублів грошей, та ще вимовив собі кожух та чоботи. Змиев. у. 3) Укорять, укорить, делать, сделать выговор. *4) Заговаривать, заклинать, изгонять заговором. Бешихо, бешихо, я тебе вимовляю, на пущі засилаю. Крим.
Вимовля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́мовитися, влюся, вишся, гл. 1) Выговариваться, выговориться, произноситься, произнестись. Мення і однакове, та неоднаково всюди вимовляється. О. 1862. I. 70. 2) Отговариваться, отговориться.
Вимо́вний, а, е. 1) Выразительный, красноречивый. Коли справді бог дав чоловікові кебету до писання, то перше всього дає йому гарне вимовне слово. О. 1862. III. 52. 2) Условленный, условный. 3) Укорительный; сопряженный, соединенный с укорами. Не дай мені, боже, служащого хліба: служащий хліб добрий, та тільки вимовний; по кусочку крає, що-дня вимовляє. Чуб. V. 1021.
*Вимо́вність, ности, ж. Выразительность. А я втрачаю помалу дар слова і всю вимовність слова вкладаю в очі, у вираз обличчя. Коцюб.
Вимо́вно, нар. 1) Выразительно. 2) Условно.
*Вимо́вчувати, чую, єш, сов. в. ви́мовчати, чу, чиш, гл. 1) Смолчать, умолчать. Жінка не вимовчала та й каже… Рудч. Ск. I. 208. 2) Промолчать известное время. Увесь вечір вимовчав, — ні пари з уст.
*Вимо́га, ги, ж. 1) Требование. 2) Претензия. Сл. Нік.
Ви́могти. См. Вимага́ти.
Ви́могчи, жу, жеш, гл. = Ви́могти.
Ви́мок, ка, м. Место, где вымок посев.
Вимока́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́мокти, кну, неш и ви́мокнути, ну, неш, гл. 1) Вымокать, вымокнуть. Ой як же тій коноплиночці у ставу вимокати. Грин. III. 330. 2) Мокнуть, измокнуть. Бовть у воду! Викис, вимок. Ном. № 6074.
Ви́моленець, нця, м. Выпрошенный у бога молитвами.
Ви́молити, лю, лиш, гл. Вымолить. Буду благати господа і вимолю тобі вірну дружину. Стор. I. 198.
Ви́молитися, люся, лишся, гл. Молитвами избавиться от чего. Хоч кільки молися, з біди не вимолишся. Ном. № 159.
Ви́молот, ту, м. Умолот.
Ви́молоти, мелю, леш, гл. Смолоть.
Ви́молотити, лочу, тиш, гл. Вымолотить. Показує пригорщ пшениці, що вимолотив. Стор. I. 20.
*Ви́морений, а, е. Усталый, измученный. Сл. Дубр.
Виморо́жувати, жую, єш, сов. в.
