до винниці і між броварниці пробіга. Мет. 414. 2) Виноградник. Угор. 3) Мн. Ви́нниці, ць = Порі́чки. Шух. I. 109. Ум. Ви́нничка.
Винниче́нко, ка, м. Сын винокура.
Ви́нничка, ки, ж. 1) Ум. от ви́нниця. Винничка — всьому половинничка, млиночок — усьому віночок. Ном. № 14017. 2) Жена винокура.
Ви́нничок, чка, м. Ум. от ви́нник.
Винню́ха, хи, ж. Род виннокислых яблок. Вх. Зн. 7.
Ви́нняти, йму, меш, гл. = Ви́няти. Ххе!… виннявши з рота люльку і сплюнувши, мовив Кирило. Мир. Пов. II. 44.
Вино́, на́, с. 1) Вино. На Вкраїні добре жити, мед і вино пити. Ном. № 700. Ніхто не наливає нового вина в старі бурдюки. Єв. Мр. II. 22. 2) Виноград. Зелене вино к горі ся вило, к горі ся вило, синє розцвіло. Гол. IV. 547. Зелене вино високо звило, ще й похилило. ХС. VII. 425. 3) Пиковая масть. КС. 1887. VI. 463. Часто во мн. ч. ви́на. Ум. Винце́. Без дірочки, без денця, повна чарочка винця. Ном., стр. 292, № 67.
Винова́т, винова́тий, а, е. 1) Виновный, виноватый. Ні сном, ні духом не виноват. Ном. № 4055. Нехай на себе жалкує виноватий. Ном. № 7067. 2) Должный, должник.
Винова́те, того, с. Долг. Сей чоловік косе мені не за гроші, а за винувате, — позичав весною. Волч. у.
Винова́тель, ля, м. Обвинитель. Жено, де ж ті винувателі твої? Єв. І. VIII. 10.
Винова́тець, тця, м. 1) Виновник. Мнж. 74. Я не крав деревні, а ось я швидко виноватця знайду. Канев. у. Уміє він пізнати виноватця. К. Іов. 24. 2) Должник. Оце по виноватцях ходив, щоб повіддавали, хто скільки позичав, так нема — не молотили. Черниг. г.
Винова́тий. См. Винова́т.
Винова́тити, чу, тиш, гл. = Винува́ти. Винуватили його архиреї. Єв. Мр. XIV. 3. Ми не виноваті, — тих виноватьте. Грин. III. 447.
Винова́тниця, ці, ж. 1) Виновница. Жадної іскорки жалю ні у кого не було до безщасної виноватниці. О. 1862. II. 57. 2) Должница.
Винова́цтво, ва, с. Виновность. Поверну́ти в винова́цтво. Обвинить. Нехай же хто лихих моїх осудить, напасників поверне в виновацтво. К. Іов. 57.
Вино́вий, а, е. 1) Пиковый. *2) Винный. Треба робітників, що знаються на виновій справі. Пр. Пр.
Винови́й, а́, е́. 1) Винный. Виновий льох. 2) Виноградный. Чуб. VI. 71.
*Вино́вщик, ка, м. Виновник. Полт.
Виногра́д, ду, м. 1) Виноград. По садочку хожу, виноград сажу. Нп. Сад-виногра́д. Виноградник. Ой у саді, саді-винограді, стояв кінь вороний у наряді. Мет. 98. Ум. Виногра́дочок. Ти мій таточку, мій виноградочку. Мил. 183.
Виногра́довий, а, е. Виноградный.
Виногра́дочок, чку, м. Ум. от виногра́д.
Винозо́р, ра, м. Эпитет сокола. Дальнозоркий? Пошлімо, громадо, сокола-винозора! найпридатніщий це птах: має він яснії очі і бистрії крила. Драг. 170.
Виноко́ло, ко́ла, с. Виноградник? А в полі, в полі, й у виноколі, стоять намети з білого шовку. АД. I. 8. *Окружность, горизонт. Сл. Нік. Подивись, чи не леліють білії вітрила на виноколі в сизій долині. Л. Укр.
*Виноро́б, ба, м. Винодел. Сл. Дубр.
*Виноро́бство, ва, ср. Виноделие. Сл. Нік.
Вино́сити, шу, сиш, сов. в. ви́нести, несу, сеш, гл. 1) Выносить. І утоплену Ганнусю на берег виносить. Шевч. 23. Де не просять, там києм виносять. Ном. № 11895. О, щоб їх вихром винесло. Ном. № 3667. 2) Вырывать, вырвать. Зайшов (чорт) ззаду, та шпичкою й виніс те око. Драг. 43. Гледи, шоб вона (відьмина сорочка) печі не рознесла, — дай я спалю. Та пішли на город, викопали кабицю. Як запалили, так ту кабицю й винесло. Драг. 69. 3) О денежном счете: составлять, составить. Вам треба заплатить за поле… 18 карб. 90 коп., та за город 5 карб. 10 к., до на рік винесе 24 карб. О. 1862. IV. 106. *Пренумерата виносить на цілий рік 5 зр. Зоря, 1886, 1.
Ви́носити. См. Вино́шувати.
