Вино́ситися, шуся, сишся, сов. в. ви́нестися, суся, сешся, гл. 1) Выноситься, винестися. 2) Возноситься, вознестись, подниматься, подняться. Між бідними невеличкими міщанськими хатами високо виносилася покрівля його чималої хати. Левиц. I. 238. 3) Ку́рка ви́неслася. Снесла все яйца, больше уж не будет нестись. За літо кури винеслись, то тепер і не несуться. Волч. у.
Виното́ка, ки, ж. Точило для выжимки виноградного сока. Чоловік викопав винотоку. Єв. Мр. XII. 1.
Винохі́д, хо́да, м. Иноходец. Спочили вони з матір'ю, осідлали коня-винохода і поїхали собі. ЗОЮР. II. 50.
Виноша́ти, ша́ю, єш, гл. = Вино́сити. А свекорко похожає, нагаєчку виношає. Грин. III. 307.
Вино́шувати, шую, єш, сов. в. ви́носити, шу, сиш, гл. 1) Выносить, повыносить. Носить та й носить, та насилу виносила. Рудч. Ск. I. 37. Який батько, такий син, — віносили з діжки сир. Ном. № 7137. 2) Пронашивать, проносить. 3) Изнашивать, износить.
Вино́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. ви́носитися, шуся, сишся, гл. 1) Пронашиваться, проноситься. 2) Изнашиваться, износиться.
*Винува́тець, тця, м. Виновник, должник. Коцюб. «Для загального добра».
Винува́ти, ну́ю, єш, гл. Обвинять, винить. Бо як тії припутні полетять, тебе будуть, орлику, винувать. Радом. у. Нікого не винуйте, я нікого не виную, одного Петра, він зробив мені цю шкоду. Канев. у.
Винува́тися, нуюся, єшся, гл. Обвиняться. Шух. I. 189.
*Винува́тниця, ці, м. Виновница. Киев.
Винужа́ти, жа́ю, єш, гл. Изнурять. Ну, навіщо б я себе отак винужав: день у школі, прийде ніч — одно за книжками сидите. Лебед. у.
Винуря́тися, ря́юся, єшся, гл. Выходить наружу, показываться, выступать. Та вона (річка Оріль) так: то тече під кукотиною (така рослина), то знов винуряється і блищить проти сонця. Новомоск. у. Слов. Д. Эварн.
Виньма́ти, маю, єш, гл. = Вийма́ти. Аф. 335.
Ви́нюхати. См. Виню́хувати.
Виню́хувати, хую, єш, сов. в. ви́нюхати, хаю, єш, гл. 1) Вынюхивать, вынюхать. Табаки ріжок винюхала. О. 1862. IX. 123. Мнж. 59. 2) Пронюхивать, пронюхать.
Ви́нянчити, чу, чиш, гл. Выняньчить.
Ви́нянчитися, чуся, чишся, гл. Вынянчиться.
Ви́няти, ся. См. Вийма́ти, ся.
Винятко́вий, а, е. Исключительный. Желех.
Ви́няток, тку, м. Исключение. Желех.
*Виобража́ти, жа́ю, єш, гл. Изображать, представлять. Сл. Нік.
*Виобра́ження, ня, ср. Изображение, представление. Сл. Нік.
Ви́орати, ся. См. Вио́рювати, ся.
*Вио́рювання, ня, ср. Вспахивание. Сл. Дубр.
Вио́рювати, рюю, єш, сов. в. ви́орати, рю, реш, гл. 1) Вспахивать, вспахать. Виорала дівчинонька мислоньками поле. Мет. 274. 2) Находить, найти в земле при пахании. Не чув, щоб хто розказував, що в полі виорують лина. Рудч. Ск. I. 165.
Вио́рюватися, рююся, єшся, сов. в. ви́оратися, рюся, решся, гл. Находиться, найтись в земле при пахании. Виорюються барз із землі хрущі. Вх. Уг. 230.
Випада́ти, да́ю, єш, сов. в. ви́пасти, ду, деш, гл. 1) Выпадать, выпасть. Аж очі випадають, так голова болить. Ном. № 10046. Як рак з кошеля випав, так багачеві таляр з калити. Ном. № 13371. Вітер і сніг випадає, чумак в полі пропадає. Рудч. Чп. 238. Випав сак і тому бідному. Ном. № 2108. 2) Случаться, случиться, приходиться. Випало мені якось бути у його в хаті. Така мені доля гірка випала. МВ. (О. 1862. III. 47). О. Гервасієві саме тоді випала дорога. Св. Л. 94. Яке коли нещастя випаде. Драг. 75. Випада́є. а) Случается, приходится. Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччу спить, — все випада таки Рябка притьмом побить. Г. Арт. (О. 1861. III. 85).
