Виповіда́ти, да́ю, єш, сов. в. ви́повісти, вім, віси, гл. Выражать, выразить, высказывать, высказать. Кожен народ виповідає свої думки, свій погляд — по свойому. О. 1862. IX. 108. Усі беремось вести народ, не знаючи його, а не хочемо у нього й трохи повчитись хоч би тієї мови… котрою навкруги нас міліони наших земляків свої думки і надію, горе й радощі виповідають. О. 1861. XI. 105. *Виповіда́ти, ви́повісти війну. Об'явить войну. *2) — кому слу́жбу, пра́цю. Отказывать, отказать кому нб. в службе, в работе.
Виповіда́тися, да́юся, єшся, сов. в. ви́повістися, вімся, вісися, гл. Отговариваться, отговориться.
*Ви́повнення, ня, с. 1) Выполнение. Сл. Тутк. 2) Наполнение. Сл. Нік.
Випо́внювати, нюю, єш, гл. = Виповня́ти. Кров'ю річки й озера виповнювали. К. Кр. 27.
Виповня́ти, ня́ю, єш, сов. в. ви́повнити, ню, ниш, гл. 1) Переполнять, переполнить, наполнять, наполнить. Не виповниш Дніпра-Славути слізьми. К. ЦН. 193. 2) Исполнять, исполнить, выполнять, выполнить.
Виповня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. ви́повнитися, нюся, нишся, гл. 1) Наполняться, наполниться, сделаться полным. Каєш: боки позападали у коня; а давай що-дня вівса, то швидко виповняться. Канев. у. Хата усе виповнялася людьми, що надіходили. МВ. (О. 1862. I. 91). 2) О луне: делаться полной. Тоді (молодикові) виповнятися, а нам оздоровлятися. Грин. II. 316.
*Випого́джувати, ви́погодити. Прояснять, прояснить. — ро́зум. Прояснить мысли. Борд.
Випого́джуватися, джується, сов. в. ви́погодитися, диться, гл. безл. Проясняться, проясниться, наступать, наступить хорошей погоде.
Ви́позивати, ваю, єш, гл. Получить по приговору суда. Він судився, та нічого з його не випозивав. Змиев. у. Тілки два карбованці й випозивав за бика. Канев. у. *Высудить.
*Випозича́льня, ні, ж. (гал.). Библиотека, из которой книги выдаются на дом. На столику лежала до полонини прочитана книжка, перед тижнем узята з випозичальні. Франко.
Ви́позичити, чу, чиш, гл. 1) Исчерпать, занимая. 2) Раздать в займы.
Ви́позіхатися, хаюся, єшся, гл. Назеваться вдоволь. Зараз схопивсь, випозіхавсь, вичухався, помолився богу. Кв. II. 51.
Виполі́скувати, кую, єш, сов. в. ви́полоскати, щу, щеш, гл. 1) Выполаскивать, выполоскать. Виполоскали, обмили, та й принесли у шинок. Стор. II. 69. 2) Вымывать, вымыть, уносить, унести водой. На саме дно (чорт) спуститься, вхватить землі в пащеку і с тею землею наверх. А море глибоке, поки… вирине він з моря, то вода вже геть виполоскала землю з рота. Драг. 15.
Ви́полонити, ню, ниш, гл. 1) Взять всех в плен. 2) Истребить. Бог милосердний держить нас на світі, а то б нас давно треба виполонити, як тварь нечестиву. Мир. ХРВ. 41.
Ви́полоскати. См. Виполі́скувати.
Ви́полоски, ків, м. мн. Грязная вода от мытья, помои.
Ви́полоти. См. Випо́лювати.
Ви́полоч, чі, ж. Неглубокая водомоина. Липовец. у.; лужа, Вх. Зн. 7; род неглубокого речного заливчика? Волч. у. Є виполоч мала і велика: по коліна і попід плечі чоловікові. Канев. у.
Ви́полювати, люю, єш, гл. Добыть на охоте. Полювали вони, полювали цілий день і нічого не виполювали. Рудч. Ск. II. 75.
Випо́лювати, люю, єш, сов. в. ви́полоти, лю, леш, гл. Выпалывать, выполоть. Заходивсь коло того проса… виполов його гарно. Рудч. Ск. I. 54.
Випомина́ти, на́ю, єш, гл. Делать наставления, напоминания. Батенько дає, ще й випоминає. Грин. III. 524.
*Випомпо́вування, ня, с. Выкачивание. Сл. Дубр.
*Випомпо́вувати(ся), вую(ся), єш(ся), гл. Выкачивать(ся). Сл. Дубр.
Ви́порожнити, ся. См. Випорожня́ти, ся.
Ви́порожні, нів, м. мн. В выраж.: ви́порожні лови́ти. Ворон ловить, зевать.
