ди мати. Шевч. 24. Випливає щука. Рудч. Ск. II. 105. Виплив човен з очерету. Із-за лісу. Шевч. 150. *2) Выходить, выйти из берегов. Потім ріка вже не випливала, — люди зібрали свою працю з поля. Борд. 82.
Ви́плигнути, гну, неш, гл. Выпрыгнуть.
Ви́плигом, нар. Подпрыгивая, проворно (идти). Як наїсися сала, то так виплигом і підеш. Харьк. г.
Ви́плинути, ну, неш, гл. = Ви́плисти. Кому щастя, той і на києві виплине. Ном. № 1666.
Ви́плисти. См. Виплива́ти.
*Ви́плід, плоду, м. Плод, результат. Сл. Нік.
Ви́пліндрувати, рую, єш, гл. Истребить, уничтожить. Стілько було берестків, а тепер ні годного нема — усі випліндровано. Лубен. у.
Виплі́скувати, кую, єш, сов. в. ви́плескати, каю, єш, одн. в. ви́плеснути, ну, неш, гл. 1) Выплескивать, выплескать, выплеснуть, вылить (жидкость). Не випліскуй води по дурному! Хто випив?… Ніхто. Василь на мене виплескав, як я зомліла. Г. Барв. 540. Галька допила і ще виплеснула на стелю. Г. Барв. 39. 2) Только сов. и несов. в. О хлебе: делать, сделать из теста ковригу хлеба, перебрасывая ее в руках и хлопая по тесту ладонью. Перш виплещи добре хліб, а тоді вже і в піч сажай.
Виплі́скуватися, куюся, єшся, сов. в. ви́плескатися, каюся, єшся, одн. в. ви́плеснутися, нуся, нешся, гл. Выплескиваться, выплескаться, выплеснуться, вылиться. Аж вода з ночов випліскувалася. Мир. Пов. II. 86.
*Ви́пліт, лету, м. Ленты из косы. А брат сестрицю росплітав — де він ті виплітки подівав? Меншій сестриці подарував: «На тобі, сестрице, цей випліт, щоб ти діждала таких літ». Крим.
Випліта́ти, та́ю, єш, сов. в. ви́плести, плету, теш, гл. 1) Выплетать, выплесть, сплетать, сплесть; связывать, вязать, связать. Виплів рукавиці. 2) Выдумывать, выдумать, сочинять, врать, соврать.
Ви́плітка, ки, ж. Косоплетка, ленточка из косы. О. 1861. XI. Св. 27. Гол. Од. 50. Твої коси росплітав, — де твої виплітки подівав? Лукаш. 154.
Виплі́тувати, тую, єш, гл. = Випліта́ти. Вона виплітувала скатерть на стіл. Левиц. I. 139.
Випло́джувати, джую, єш, сов. в. ви́плодити, джу, диш, гл. Плодить, выводить, вывести; рожать, родить, породить. Та нігде вийти, та нігде сісти, та гніздо звити, а малих діток виплодити. Грин. III. 695.
Випло́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. ви́плодитися, джуся, дишся, гл. Плодиться, выводиться, вывестись; рожаться, родиться. Де хто виплодився, туди й лине. Посл.
Ви́плодок, дка, м. Порождение.
Ви́плутати, ся. См. Виплу́тувати, ся.
Виплу́тувати, тую, єш, сов. в. ви́плутати, таю, єш, гл. Выпутывать, выпутать, распутывать, распутать.
Виплу́туватися, туюся, єшся, сов. в. ви́плутатися, таюся, єшся, гл. Выпутываться, выпутаться. Ніяк з… очеретяного коріння не виплутається. Стор. II. 69.
Випльо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́плювати, люю, єш и ви́плюнути, ну, неш, гл. Выплевывать, выплюнуть. Душі не виплювати. Ном. № 8299. Тоді чорт — нічого робить — взяв та й виплював росписку. Рудч. Ск. II. 25.
Ви́плюндрувати, рую, єш, гл. = Ви́пліндрувати. А що він садка виплюндрував! то і боже! Лебед. у.
Ви́плюнути. См. Випльо́вувати.
*Виплю́скувати, скую, єш, гл. Выплескивать, выплеснуть. Сл. Нік.
*Ви́плю́скуватися, скуюся, єшся, гл. Выплескиваться, выбалтываться. Розколивалося відро, аж вода виплюскується. Крим.
Ви́плюснути, ну, неш, гл. Выплеснуть. Черниг. у.
Ви́пнути, ся. См. Випина́ти, ся.
*Ви́пнутий и ви́пнятий, а, е. 1) Торчащий, выдающийся, выпуклый. Випнутий ніс. У неї дуже вигнуті зуби. Крим. 2) Выпяченный, выпученный. Сл. Нік.
Виповза́ти, за́ю, єш, сов. в. ви́повзти, зу, зеш, гл. Выползать, выползти.
