Ввесь стіл виставив цяцьками. 3) Ставить, поставить на вид. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Ном. № 13952. — пере́д о́чі. Представлять, представить на усмотрение. 4) Устраивать, устроить, выстроить, соорудить. Виставити хату.
Виставля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́ставитися, влюся, вишся, гл. Выставляться, выставиться, выдаваться, выдаться (вперед).
*Виставни́й, а́, е́. Выставочный. Сл. Яворн.
Виста́лювати, люю, люєш, сов. в. ви́сталити, лю, лиш, гл. Насталивать, насталить. Висталив ніж і став її різать. Рудч. Ск. I. 44.
Ви́становити, влю, виш, гл. = Ви́ставити.
Ви́становитися, влюся, вишся, гл. Душа́ ви́становиться. Дух вон. Дайте трохи душі утихнути, а то вистановиться. Г. Барв. 69.
Ви́старатися, раюся, єшся, гл. 1) Достать что-нибудь для себя, добиться чего, выхлопотать, исходатайствовать. Ви, паничу, лучче вистарайтесь на священника. Левиц. I. 174. 2) — пере́д ким, про́ти ко́го. Услужить, прислужиться кому. От тобі чорт і вистаравсь перед чортами: він думав, шо коли робитиме великі капості людям, то його й чорти похвалять, а вони бач! Грин. II. 62. Дбаємо про те, щоб і проти бога і проти людей вистаратись гаразд. Г. Барв. 442.
*Ви́старіти, рію, єш, гл. Изжить. — ро́зум. Потерять, износить ум. Сл. Нік.
Ви́старітися, ріюся, єшся, гл. Состариться. Вх. Лем. 398.
*Ви́стати, ану, неш, не, гл. См. Вистава́ти. Борд. 81.
Вистача́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́стачити, чу, чиш, гл. 1) Хватать, хватить, стать, быть достаточным. Одних тенет вистачить на дві милі. Стор. II. 219. 2) Доставить, поставить в достаточном количестве. Їм… треба вистачити добре їсти. Левиц. I. 501. Таке військо вистачимо, що й кримського хана завоювали б. Стор. II. 226. Хоч невеличкий млин, та, знаєш, чепурненький, раз-по-раз, день-у-день крутивсь і гуркотів і хліба вистачав хазяїну чимало. Греб. 383. На всіх не ви́стачиш. Всех не удовлетворишь.
Вистаче́ння, ня, с. Доставка, поставка.
*Висте́жування, ня, ср. Выслеживание. Сл. Нік.
*Висте́жувати, жую, єш, сов. в. ви́стежити, жу, жиш, гл. Выслеживать, выследить. Сл. Нік.
*Висте́лювання и вистеля́ння, ня, ср. Выстилание, выстилка. Сл. Нік.
*Вистеля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́стелити, лю, лиш, гл. Выстилать, выстлать. Сл. Нік.
Ви́стерегти, ся. См. Вистеріга́ти, ся.
Вистеріга́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́стерегти, режу, жеш, гл. 1) Подстерегать, подстеречь. Вистереже мене коло дверей, махне мені відром, — я й догадаюсь: побіжу, води їй унесу. Г. Барв. 112. 2) Предостерегать, предостеречь.
Вистеріга́тися, га́юся, єшся, сов. в. ви́стерегтися, режуся, жешся, гл. Остерегаться, остеречься. Пий, та не впивайся, між чужими людьми вистерігайся. Ном. № 224.
Ви́сти, в'ю, в'єш, гл. = Ви́ти, в'ю, в'єш. А з хрещатого та барвіночка не висти віночка. Грин. III. 537.
Вистига́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́стиг(ну)ти, гну, неш, гл. 1) Поспевать, поспеть, успевать, успеть. Ой вистигайте, славні чумаченьки, зімувати до лугу. Лис. III. № 7. Тут хліб постиг, — виймаю, а в другій діжі вистиг — саджаю. Г. Барв. 242. Вистигти на божу службу. Г. Барв. 156. 2) Спеть, поспеть, зреть, созреть. 3) Остывать, остыть.
Вистила́ти, ла́ю, єш, сов. в. ви́слати, стелю, лиш, гл. 1) Устилать, устлать. Тут тобі, серденько, в степу погибати, русими кудрями степи вистилати. Мет. 94. 2) Расстилать, разостлать. Ой там брала дівка льоночок дрібненький, вона ж його брала, тонко вистилала. Грин. III. 413.
Вистина́ти, на́ю, єш, сов. в. ви́стинати, наю, єш, гл. Вырубать, вырубить. На походах жовніре вистинають зустрічну русь упень. К. Кр. 15. Іван ся схопив, шабельку вихопив, вистинав садок, садок вишневий. Голов.
