Ви́сотатися, таюся, єшся, гл. 1) Вымотаться (о нитках). 2) Выйти один за другим. Як заграли музики, то з хати так усі й висотались та в клуню. Св. Л. 203.
*Висо́тувати, тую, єш, сов. в. ви́сотати, таю, єш, гл. 1) Выпарывать, выпороть. 2) Выматывать, вымотать. Сл. Нік.
Ви́сохлий, а, е = Ви́схлий.
Ви́сохти. См. Висиха́ти.
Височе́зний, височе́нний, а, е. Очень высокий. Височенний хрест поставив. Шевч. 596.
Височе́нький, а, е. Ум. от висо́кий.
Височе́нько, нар. Ум. от ви́соко.
Височина́, ни́ и височиня́, ні́, ж. 1) Высота. Желех. Як небесна височина, так морська глибина. Нп. *2) Вышина.
Височи́ти, чу́, чи́ш, гл. Поднимать на высоту, делать высоким. Ой не хвалися, да березонько, не ти свою кору да вибілила, не ти сеє листє да широчила, не ти сеє гиллє да височила. Гол. III. 158.
*Ви́сочитися, чуся, чишся, гл. Уйти просачиваясь, прососаться. Отут вода раз-у-раз бігла коло цябрин, підмивала цябрини, пісок височивсь — кирниця й завалилася. Крим.
Височі́нь, нні́, ж. = Височина́. Желех.
Висо́чок, чка, м. Ум. от висо́к.
*Ви́спа, пи, ж. 1) Остров. Дівоча виспа. М. Вовч. 2) Бугор. Бердян. у.
*Ви́спів, ву, м. Распев. Сл. Нік.
Виспіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́спіти, пію, єш, гл. 1) Созревать, созреть. Поки молодий, то сіренький, а як виспіє, то чорненький, неначе тхір. Стор. II. 165. 2) Поспевать, поспеть, успеть. Мнж. 136. Виспівайте, а я тут поки сам одбиватимусь. КС. 1882. III. 612. Наче й на однім місті сиділа, а де треба — виспіла. Мнж. 121.
*Ви́співати, ваю, єш. См. Виспі́вувати.
Ви́співатися, ваюся, єшся, гл. Испеться, потерять голос.
*Виспі́вач, ча, м. Певец, воспеватель. Сл. Яворн.
Виспі́вувати, вую, єш, сов. в. ви́співати, ваю, єш, гл. 1) Только несов. в. Петь, распевать. Любо він було пісні виспівує ясними зорями. МВ. II. 11. Грає кобзарь, виспівує, аж лихо сміється. Шевч. 51. 2) Добывать, добыть пением. Виспівав собі дівчину любу та гарну. МВ. II. 12. 3) Петь, пропеть. А як думу виспіваю, сяду в чистім полю. Млак. 92. 4) Выражать, выразить пением. Виспіває горе. Левиц. I. 35. Вона наче мою долю виспівує. Г. Барв. 393. 5) Только сов. в. Пропеть известное время. Таке співуче, що ввесь день тобі виспіває. 6) Терять, потерять от пения. Увесь голос виспівав і бандуру потрощив. Стор. I. 94.
Ви́спінути, спіну, неш, гл. = Виспіва́ти, ви́спіти 2. Кажу йому: не виспінеш туди. Так ні, таки пробі: виспіну ще! та й сидить, базікає, — ну й загаявся. Новомоск. у.
Ви́спіти. См. Виспіва́ти.
Ви́сповідати, даю, єш, гл. Исповедать. Вона побігла до попа, щоб висповідав його. Рудч. Ск. I. 166.
Ви́сповідатися, даюся, єшся, гл. Побывать на исповеди, *исповедаться. Піди попереду висповідайся. Ном. № 5473.
Ви́сповідь, ді, ж. Исповедь. Харьк.
Ви́сп'яток, тку, м. Носок сапога. Ви́сп'ятками би́ти. Бить носками сапог. Драг. 18.
*Ви́сранка, ки, ж. Ви́серка. Звенигор. у.
Ви́ссати. См. Висисати.
*Ви́ста́ва, ви, ж. 1) Представление, спектакль. 2) Выставка. Сл. Нік.
Вистава́ти, стаю́, є́ш, сов. в. ви́стати, стану, неш, гл. 1) Быть достаточным ставать, стать. Употребляется только безлично. Як вистало на юшку, то вистане й на петрушку. Ном. № 4884. 2) Выступать, выступить, выйти, уйти. Вже (молода) з панянства вистає, до старих людей пристає. О. 1862. IV. 25. 3) Выдаваться, выдаться вперед, выступить.
*Виставле́нець, нця, м. Ставленник. Сл. Нік.
Виставля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́ставити, влю, виш, гл. 1) Выставлять, выставить. На базарі солодкий мед виставляла. Макс. Язик белькне та в кут, а спину виставляють, б'ють. Ном. № 1122. 2) Уставлять, уставить.
