питати: він по городу ґав ловив та витрішки продавав. Котл. НП. 366. Щось люде більш витрішки купують. О. 1862. IX. 67. За перебі́р дасть бог ви́трішки. Переборчивый ничего не получит, только посмотрит. Ном. № 4619.
Витрі́шкува́тий, а, е. Пучеглазый. Сич витрішкуватий О. 1861. XI. Кух. 16. Витрішкуваті очі. Левиц.
Витріща́ка, ки, об. 1) Тот, кто таращит глаза. 2) Задница. Харьк.
Витріща́ти, ща́ю, єш, сов. в. ви́тріщити, щу, щиш, гл. 1) Вытаращивать, вытаращить. Ходив Хома ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Рудч. Ск. II. 175. Очі витріщив як жировий туз. Ном. № 6596. 2) Выставлять, выставить обнаженную часть тела.
Витріща́тися, ща́юся, єшся, сов. в. ви́тріщитися, щуся, щишся, гл. 1) Вытаращивать, вытаращить глаза, пялить глаза, смотреть выпуча глаза. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Ном. № 6598. Як би все витріщилось на мужика, що йому буде, то вмер би з ляку. Ном. № 1307. 2) Выставляться, выставиться (об обнаженном теле). З дірки голе коліно витріщилось.
*Ви́тріщити, щу, щиш, гл. Оскалить. Витріщив зуби. Чого зуби витріщив? Крим.
Витро́щувати, щую, єш, сов. в. ви́трощити, щу, щиш, гл. Перетрощить.
Ви́трудити, джу, диш, гл. Утомить. Витрудив Грицько руки ту весну й те літо. Мир. ХРВ. 75.
Ви́труїти, рую, їш, гл. Вытравить, перетравить.
Ви́трусити, ся. См. Витру́шувати, ся.
Ви́трут, ту, м. Место, натертое на ноге (от ходьбы). Вх. Лем. 398.
Витруха́ти, ха́ю, єш, сов. в. ви́трухнути, ну, неш, гл. Выгнивать, выгнить.
Ви́трухати, хаю, єш, гл. = Ви́трусити.
Ви́трухатися, хаюся, єшся, гл. Перетрястись… Добре таки витрухався, поки добіг до хати.
*Витру́чувати, чую, єш, гл. Выталкивать. Витру́чувати з заду́ми. Выводить из задумчивости. Озвалася воротарка, витручуючи гетьмана з задуми. Лепкий.
Витру́шування, ня, с. Чистка печных труб. Мир. Пов. II. 56.
Витру́шувати, шую, єш, сов. в. ви́трусити, шу, сиш, гл. 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Рудч. Ск. II. 197. Останній шаг витрушує шинкарці. Греб. 371. 2) Находить, найти при обыске. Трушено його й витрушено крадене полотно. Харьк. у. *— краді́жку в ко́го. Находить, найти у кого-ниб. поличное, поймать с поличным. Крим. 3) — са́жу. Чистить, вычистить печную трубу. Грин. II. 76.
Витру́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. ви́труситися, шуся, сишся, гл. Вытряхиваться, вытряхнуться, выпадать, высыпаться.
Витрюха́ти, ха́ю, єш, сов. в. ви́трюхнути, ну, неш, гл. = Витруха́ти, ви́трухнути. Скрипить дуплинаста деревина від вітру і зовсім, здається, зогнила: середина витрюхла, випала. Мир. Пов. II. 111.
Витряса́ти, са́ю, єш, сов. в. ви́трясти, су, сеш, гл. 1) Вытрясать, вытрясти, вытряхивать, вытряхнуть. Ми приходим молотити, в понеділок калатаєм, а в вівторок витрясаєм, а в середу б'єм солому. Грин. III. 639. 2) Несов. в. Танцовать. Почав витрясати польки. Св. Л. 206.
Ви́тряхнути (ві́тряхнути), хну, неш, гл. Высохнуть. Шух. I. 253.
*Виття́, тя́, с. Вой, завывание. Раптом Естерка серед дзвонів почула щось инше. Спочатку як тихий плач, а далі — мов виття вітру. Коцюб.
Ви́тулитися, люся, лишся, гл. Составиться, набраться, выйти. Подивлюсь по гроших, може й витулиться копа з шагом. Лебедин. у.
Витума́нювати, нюю, єш, сов. в. ви́туманити, ню, ниш, гл. Добывать, добыть обманом. (Циган) витуманив кусок сала. Рудан. I. 67.
Ви́тупати, паю́, єш, гл. 1) Протоптать, вытоптать. Ой хто ж цюю стежечку витупав, до тебе ходячи? 2) Проходить. Цілий день витупала, пораючись.
