Отцеживать, отцедить на сито. Маркев. 169.
Відки́дати, даю, єш, гл. 1) = Відки́нути 3. Лежить, відкидавши ноги, як кулик після яйця. Ном. № 14087. Вм. но́ги говорят также: коче́рги, гу́ркала, суре́лі. Ном. № 10879.
Відкида́тися, да́юся, єшся, сов. в. відки́нутися, нуся, нешся, гл. 1) Откидываться, откинуться, отбрасываться, отброситься. Голова одкидалась назад. Левиц. I. 520. 2) Отстраняться, отстраниться, отказываться, отказаться, отшатываться, отшатнуться, отрекаться, отречься. Вона одкинеться од його. Левиц. Пов. 276. 3) *— в чому́. Отражаться, отразиться. Все те одкидалося, одбивалося в тихій воді. Левиц. I. 92. 4) Принимать, принять прежний вид (после превращения во что). Він перекинувся вовком та одкинутися назад не вміє. Ромен. у. 5) Отворяться, отвориться. Ворота… раз одкинуться, — стоятимуть і ніч настіж. МВ. (О. 1862. I. 97).
*Відкидни́й, а́, е́. Откидной. Сл. Дубр.
Відкі́ль, відкіля́, нар. Откуда, отколе. Відкіль такі се гольтіпаки? Котл. Ен. I. 16. Не стямишся, відкіль лихо складеться. Ном. № 1963. Початок і не можна знать, відкіля взявся. Ном. № 388.
Відкі́льсь, відкіля́сь, нар. Откуда-то. Коняку відкілясь притаскав. Мнж. 131.
Відкла́д, ду, м. 1) Откладывание, проволочка. Одклад не йде в лад. Ном. № 11006. *2) Отложение. Сл. Нік.
Відкла́даний, відкладни́й, а, е. Откладываемый, отложенный. Що маєш робити, то роби сьогодня, бо тілько їден сир відкладний добрий. Ном. № 11008. Одкладний сир добрий. Ном. № 11007.
Відклада́ння, ня, с. Откладывание.
Відклада́ти, да́ю, єш, сов. в. відкла́сти, кладу́, де́ш, гл. 1) Откладывать, отложить. Одкладає, як лях свято. Ном. № 11005. *2) Отсрачивать, отсрочить. Сл. Нік.
Відкладни́й. См. Відкла́даний.
Відкла́дувати, дую, єш, гл. = Відклада́ти.
Відкле́пувати, пую, єш, сов. в. відклепа́ти, па́ю, єш, гл. Отбивать, отбить косу молотком.
*Ві́дклик, ку, м. Отзыв. Сл. Нік.
*Відкли́кання, ня, ср. Отозвание.
*Відклика́ння, ня, ср. Отзывание. Сл. Нік.
Відклика́ти, ка́ю, єш, сов. в. відкли́кати, кли́чу, чеш, гл. Отзывать, отозвать.
Відклика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. відкликну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отзываться, отозваться, откликаться, откликнуться. Як прийде лисичка, то не одкликайся. Рудч. Ск. II. 4. Відкликнувся Олесь, та й сам гдесь. Ном. № 12723.
*Відкли́чний, а, е. Отзывной. Сл. Нік.
*Відклі́н, кло́ну, м. Отклонение. Сл. Тутк.
Відклі́нне, ного, с. Прощальный подарок. Ой дав же я їй да одклінного — коня вороного, а вона (мені) хустиночку. Грин. III. 175. Мил. 113.
Відклі́нщина, ни, ж. Прощальный пир: а) по случаю выхода ученика от мастера-кобзаря; б) по окончании свадебных празднеств (в субботу). Чуб. IV. 580.
Відклоня́ти, ня́ю, єш, сов. в. відклони́ти, ню́, ниш, гл. В свадебном обряде: заставлять, заставить новобрачных поклониться родителям, — это делает с женихом дружко, с невестой брат руками, обернутыми в платок или полотенце. Старосто, пане підстаросто! благословіть батькові й матері молодого князя (сестру) одклонить! Маркев. 108, 110. МУЕ. III. 106.
Відклоня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. відклони́тися, ню́ся, нишся, гл. Кланяться, поклониться, передавать, передать поклон. Грин. III. 175. Молодий і молода молються спершу богу, тоді одклоняються батькові й матері. Грин. III. 531. Та бийся, коню, вибивайся, та на крутий бережечок поспішайся, та до ойця, неньки відклоняйся. Чуб. V. 798. З України до дівчини козак відклонився. Чуб. V. 305. Не відклонившись їм, пійшла скорою ходою додому. Г. Барв. 152.
Відкляка́ти, ка́ю, єш, сов. в. відкля́кнути, кну, неш, гл. Отходить,
