за снідання, бо тобі й поснідати не довелось. Харьк.
Від'їда́тися, да́юся, єшся, сов. в. від'їстися, їмся, їси́ся, гл. 1) Откармливаться, откормиться. 2) Їсти як зва́рить, то не від'їси́ся. Так вкусно сварит, что все ел бы. Св. Л. 17.
Від'їзд, ду, м. От'езд.
Від'їзджа́ти, жа́ю, єш, гл. = Від'їзди́ти. Ой куди ти їдеш, куди від'їжджаєш, ти, козаченьку Марку? Мет. Покидає, від'їжджає в Китай городочок. Мет.
Від'їздити, джу, диш, гл. От'ездить, кончить, перестать ездить. Од'їздила вже своє. Сим. 236.
Від'їзди́ти, джу́, ди́ш, сов. в. від'їхати, їду, деш, гл. 1) От'езжать, от'ехать от чего. Від'їхав уже від воріт. 2) Уезжать, уехать. До города Крилова від'їздити. Макс.
Від'їздни́й, а́, е́. Который на от'езде, прощальный. Так може, діду, й од'їздної (чарки)? О. 1862. I. 51. Від'їздне́ = Відклінне.
Від'їсти, ся. См. Від'їдати, ся.
Від'їхати. См. Від'їзди́ти.
Відка́джувати, джую, єш, сов. в. відкади́ти, джу́, диш, гл. Оканчивать, окончить кадить.
Відка́з, зу, м. Ответ. Стор. II. 23. МВ. I. 133.
Відказа́ти, ся. См. Відка́зувати, ся.
*Відказо́вий, а, е. Ответный. Сл. Нік.
Відка́зувати, зую, єш, сов. в. відказа́ти, жу́, жеш, гл. 1) Отвечать, ответить. Як Христа дочитаються, то не одказуючи йому: «воистину воскресе», побажай чого: так і станеться. Ном. № 289. Ішов козак дорогою: «помагай-бі, женче!» Вона ж йому відказала: «Здоров бувай, серце». Нп. 2) Оставлять, оставить в наследство, завещать.
Відка́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. відказа́тися, жу́ся, жешся, гл. = Отговариваться, отговориться.
Відкалаба́нити, ню, ниш, гл. Отколотить. Та так його одкалабанили, шо він ледві додому дотягся. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Відкалата́ти, та́ю, єш, гл. Отзвонить.
Відкара́скуватися, куюся, єшся, сов. в. відкара́скатися, каюся, єшся, гл. Отвязываться, отделаться, отбояриться. Лихим лихом причепивсь, насилу відкараскався від його. Черк. у.
Відка́сник, ка, м. Раст. а) Asperugo gallioides. ЗЮЗО. I. 113. б) Carlina vulgaris L. ЗЮЗО. I. 116. в) Thalictrum flavum L.
Відка́суватися, суюся, єшся, сов. в. відкасну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отставать, отстать, отвязаться, *отстраняться, отстраниться. Од мене, бабо, відкаснися, і не тілько на яві — і ві сні не снися. Ном. Одкаснись від мене і від лиця мого. Ном. Налякати хоче, аби ми від неї відкаснулись. Г. Барв. 206.
Відкатува́ти, ту́ю, єш, гл. Сильно избить.
Відка́шлюватися, лююся, єшся, сов. в. відка́шлятися, ляюся, єшся, гл. Откашливаться, откашляться.
*Відка́чувати, чую, єш, сов. в. відкача́ти, чаю, єш, гл. Откачивать, откачать. Сл. Нік.
Відква́шувати, шую, єш, сов. в. відква́сити, шу, сиш, гл. Выпячивать, выпятить. Як молодик гострий та черево відквасив, то місяць буде дощовий. Грин. I. 11. 3) — гу́би. Надуться, сделать недовольную физиономию.
Ві́дки, нар. = Ві́дкіль. Відки йдете? — З-під Дунаю. Гол. I. 98. *Не ма́ю ві́дки (плати́ти). Не из чего (платить), нет средств. Сл. Нік.
Ві́дкид, ду, м. Скат, покатость, склон. Сіла… на одкиді скелі. Левиц. I. 254.
Відкида́ння, ня, с. 1) Отбрасывание. *2) Неприятие. Сл. Нік.
Відкида́ти, да́ю, єш, сов. в. відки́нути, ну, неш, гл. 1) Откидывать, откинуть, отбрасывать, отбросить. Лопатою нечисть відкидають. Ном. № 8059. 2) Отвергать, отвергнуть. Не відкидай мого прохання. К. Псал. 3) Відки́нути но́ги. Умереть. Як не мудруй, а вмерти треба!… Ори і засівай лани, коси широкі перелоги і грошики за баштани лупи, — та все одкинеш ноги. Г. Арт. (О. 1861. III. 111). Иногда это значить лишь лежать сильно утомленным, обессиленным. См. Відки́дати. 4) Отворять, отворить. Одкинула двері, держить настежі. МВ. (КС. 1902. X. 147). Одкинула заслонку. Кролев. у. 5) — на си́то.
