Відзіря́тися, ря́юся, єшся, гл. Скалить зубы. Лежить собака та й відзіряється. Полт. Їй би усе тільки до хлопців відзірятися. Полт.
Відзна́ка, ки, ж. Знак; отметка. Желех.
Відзнача́ти, ча́ю, єш, сов. в. відзначи́ти, чу́, чи́ш, гл. Отмечать, отметить.
Відзнача́тися, ча́юся, єшся, сов. в. відзначи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Отражаться, отразиться, обозначаться, обозначиться. Ні в чім так не відзначилась душа, як у пісні. Все, що перейшло через серце і розум (українського народу) одзначилось в нашій рідній мові. О. 1861. IV. 31.
Відзоли́ти. См. Відзо́лювати.
Відзо́лювати, люю, єш, сов. в. відзоли́ти, лю́, лиш, гл. 1) Щелочить, выщелочить (белье). 2) Бранить, выбранить. Так його, так!… одзоліть його! Мир. Пов. II. 62.
Відзя́пити, плю, пиш, гл. Отворить, распахнуть. Відзяпити двері навстяж.
*Ві́ди. Название буквы веди. Сл. Нік.
*Віді, нар. Должно быть, наверное. Коли ти Бистрець знаєш, то, віді, ти й Захарину знаєш, думаю я, та й покидаю пусту журу. Черемш. Ага, кажу, десь ця пішла з доньков, віді, до мами. Черемш.
Відібра́ти. См. Відбіра́ти.
Відігна́ти. См. Відганя́ти.
Відіграва́ти, граю́, є́ш, сов. в. відігра́ти, гра́ю, єш, гл. Играть, сыграть. Дав йому своєї скрипки одограть весілля. Грин. II. 58—59.
Відіграва́тися, граю́ся, є́шся, сов. в. відігра́тися, гра́юся, єшся, гл. 1) Быть игранным, сыгранным. 2) Отыгрываться, отыграться.
Відідни́ти, ню́, ни́ш, гл. Вынуть дно у бочки.
Відідра́ти, віддеру́, ре́ш, гл. = Відде́рти.
Відідра́тися, віддеру́ся, ре́шся, гл. = Відде́ртися. Відодреться латка від одежини. Єв. Мт. IX. 16.
Відізва́тися. См. Відзива́тися.
Відійма́ти, ма́ю, єш, сов. в. відійня́ти, йму́, меш, гл. Отнимать, отнять. Грин. III. 519. Воли випрягає, пугу одіймає. Чуб. V. 279. Що малий пан вліпить, то і великий не відойме. Ном. № 1277.
Відійма́тися, ма́юся, єшся, сов. в. відійня́тися, йму́ся, мешся, гл. 1) Расставаться. Не клопоч мені голови, бо я і так клопіт маю, від роду ся відіймаю. Pauli. *2) Отниматься, отняться.
Відійти́. См. Відхо́дити.
Відімкну́ти. См. Відмика́ти.
Відімсти́ти. См. Відімща́ти.
Відімча́ти, чу́, чи́ш, гл. Быстро отвезти или отнести. Ой ти, коте сірий, та вимети сіни, а та, кішко, не ворчи, піди сміття одімчи. Мил. 43. Одімчить було которий возом… харчі там і барило. Сим. 222.
Відімща́ти, ща́ю, єш, сов. в. відімсти́ти, мщу́, сти́ш, гл. Отомщать, отомстить. Ой панове гайдамаки, добре себе майте, що за мого пана Йвана ляхам одомщайте. Нп.
Відімще́ння, ня, с. Отмщение. Спасенна смерть! Летіте, вірні душі, до бога правди, бога відімщення. К. ЦН. 241.
Відіпня́ти. См. Відпина́ти.
Відіпра́ти, ся. См. Відпіра́ти, ся.
Відіпрі́ти, прі́ю, єш, гл. О льде: оттаять. Як пішли були дощі, од берега відопріла крига, а то всюди лежить недвижима. Волч. у.
Відіпхну́ти. См. Відпиха́ти.
Відіп'я́ти. См. Відпина́ти.
Відірва́ти, ся. См. Відрива́ти, ся.
Відісла́ти. См. Відсила́ти.
Відіспа́ти, сплю́, спи́ш, гл. 1) Проспать. Відіспа́ти ове́ць. Проспать до тех пор, пока овцы разбредутся. Як чабан одіспав вівці, то, прокинувшися, голосить за ними, і пішов шукати. О. 1862. V. Кух. 34. 2) Отоспаться, не доспав, наверстать и выспаться потом. Одіспав сьогодні за ввесь тиждень.
Відіткну́ти, ся. См. Відтика́ти, ся.
Відітну́ти, тну́, неш, гл. = Відтя́ти. Відотну тобі хвіст. Стор. І. 221.
Відітхну́ти. См. Віддиха́ти.
Від'їда́ти, да́ю, єш, сов. в. від'їсти, їм, їси́, гл. 1) От'едать, от'есть. Розжалобивсь, як вовк над поросям: від'їв ніжки, та й плаче. Ном. № 4692. 2) Только сов. в. Кончить есть, с'есть. То беріть та їжте! — Я вже, каже, своє од'їв. Грин. I. 53. 3) Наверстывать, наверстать потерянное в еде, с'ев разом. Їж, від'їдай
