роблено, тому дарую половину царства. Грин. II. 252.
Відробля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відроби́тися, блю́ся, бишся, гл. Оканчивать, окончить работу. Було над вечір одробимось, пані куди в гостину пійде, — сидимо коло воріт. МВ. II. 36.
Відро́бок, бку, *и відрі́бок, рі́бку, м. Отработок. За гроші не наймає пан поля, а все на відробок. Литин. у.
*Відро́джений, а, е. Возрожденный, обновленный. Сл. Нік.
Відро́дження, ня, с. Возрождение.
Відро́джувати, джую, єш, сов. в. відроди́ти, джу́, диш, гл. Возрождать, возродить. Аж світ мені піднявся вгору! одродили ви мене. МВ. (О. 1862. III. 49).
Відро́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. відроди́тися, джу́ся, дишся, гл. Возрождаться, возродиться.
Відро́док, дка, м. Выродок.
Відроскошува́ти, шу́ю, єш, гл. Пожить в довольстве, в роскоши. Це вона там одроскошує. Пирят. у.
Відроста́ння, ня, с. Отростание. Харьк.
Відроста́ти, та́ю, єш, сов. в. відрости́, ту́, те́ш, гл. Отростать, отрости. Як відростала чуприна, то закручували її за вухо. Стор. II. 167.
Ві́дросток, тку, м. Отросток. Який корінь, такий і одросток. Ном. № 7139. Ум. Відро́стоньок. Зеленая та дібрівонько, чого в тебе пеньків много, зеленого а ні одного, одростонька ні од одного? Грин. III. 468.
*Відро́чення, ня, ср. Отсрочка. Сл. Нік.
Відрочи́ти. См. Відро́чувати.
*Ві́друб, бу, м. Отруб, участок.
Відруба́ти. См. Відру́бувати.
Відру́блювати, люю, єш, гл. = Відру́бувати. Стор. I. 151.
Відру́бний, а, е. 1) Отдельный, обособленный. 2) Совершенно отличный, иной. Желех.
*Відрубни́й, а́, е́. Отрубной.
Відру́бність, ности, ж. 1) Отдельность. *2) Обособленность.
Відру́бно, нар. Отдельно.
Відру́бок, бка, м. Отрубок.
Відру́бувати, бую, єш, сов. в. відруба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Отрубывать, отрубить. Голову йому відрубав. Рудч. Ск. II. 69. Відрубай кінець, щоб корочча палиця була. 2) Только сов. в. = Відрі́зати 2. А вона мені як одрубала, та ще й при дочках. Левиц. I. 140.
*Ві́друх, ху, м. Рефлекс. Сл. Нік.
Відряжа́ти, жа́ю, єш, сов. в. відряди́ти, джу́, диш, гл. = Виряжа́ти, ви́рядити. Поставили йому хату й відрядили і нічого не дали. Чуб. Вхопила Ганна свою новішу свитину, побігла до шинкарки, заставила за карбованця і одрядила жида, що привіз сина. Левиц. I. 65. Пошлю послів десятків з п'ять і мушу дари одрядити. Котл. Ен.
Відряжа́тися, жа́юся, єшся, сов. в. відряди́тися, джу́ся, дишся, гл. = Виряжа́тися, ви́рядитися. Куди ти убіраєшся, куди ти одряжаєшся? Мил. 209.
Відрято́вувати, вую, єш, сов. в. відрятува́ти, ту́ю, єш, гл. Спасать, спасти от чего. Одрятуй нас од видимої смерти. Чуб. II. 48.
Відса́джувати, джую, єш, сов. в. відсади́ти, джу́, диш, гл. 1) Отсаживать, отсадить, посадить отдельно. Відсадив його, як кота від сала. Ном. № 3503. 2) О растениях: Отсаживать, отсадить, посадить отросток. 3) Только сов. в. Отбить. Відсадив йому печінки.
Відсапа́ти. См. I. Відса́пувати.
Відса́патися, паюся, єшся, гл. Перевести дух, отдохнуть. Щоб одсапатись трохи, зайшов він за кущі. Левиц. I. 272.
I. Відса́пувати, пую, єш, сов. в. відсапа́ти, па́ю, єш, гл. Отрабатывать, отработать полотьем. Дайте на подать п'ять карбованців, я вам, пане, з дітьми відсапаю.
II. Відса́пувати, пую, єш, сов. в. відсапну́ти, ну́, не́ш, гл. Переводить, перевести дух. Товстий Хоцінський насилу дихав, одсапував після дороги. Левиц. I. 162. Відсапнув трохи.
Відса́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. відсахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Отшатываться, отшатнуться от кого, отстраниться. З острахом великим вона од його одсахнулась. МВ. (О. 1862. I. 90). 2) Оставить кого, отшатнуться от кого; отстать, отвязаться от кого. До батька не йду жалітись. Батько не ма-
