Відрива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відірва́тися, рву́ся, вешся, гл. Отрываться, оторваться. Випив він та зараз давай відриватись від стіни. Рудч. Ск. II. 69. Одірвись, коню, од берестонька. Мет. 19.
*Відривни́й, а́, е́. Отрывной. Сл. Тутк.
Відрига́ти, га́ю, єш, сов. в. відригну́ти, ну́, не́ш, гл. Отрыгивать, отрыгнуть.
Відрига́тися, га́юся, єшся, сов. в. відригну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отрыгиваться, отрыгнуться. Так хтось згадав, що вчорашній борщ відригнувся. Ном. № 369.
*Відри́нути, ну, неш. Отхлынуть. Сл. Тутк.
Відрі́з, зу, м. 1) Мера земли: участок в три десятины. Миргор. у. Вас. 197. *2) Отрез. Сл. Нік.
*Відріза́ння, ня, ср. Отрезывание, отрезание. Сл. Нік.
Відрі́зати, ся. См. Відрі́зувати, ся.
*Відрі́знення, ня, ср. 1) Отличие. 2) Отделение. Сл. Нік.
Відрізня́ти, ня́ю, єш, сов. в. відрізни́ти, ню́, ни́ш, гл. 1) Отделять, отделить. Вони вже двох синів одрізнили, а два з їми живуть. Пирят. у. Відрізняють дитину від матерньої мови. О. 1861. XI. 104. Майстер ще з неї (дитини) городянина зробить… усіма звичаями од селян одрізнить. К. (О. 1862. III. 22). 2) Отличать, отличить. Мова… відрізняє людей від инших звірів. Дещо.
Відрізня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. відрізни́тися, ню́ся, нишся, гл. 1) Отделяться, отделиться, отстраняться, отстраниться. Цвіла, цвіла калинонька, на воду схилилась, дівчинонька журилася, що від роду відрізнилась. Мет. А всі зірочки до купочки, місяць одрізнивсь. Грин. III. 165. 2) Выделяться, выделиться. Звідтіль одрізнявся голосний крик корови або півня. Левиц. I. 126. 3) Отличаться, выделяться, выделиться. Зорі відрізняються від планет. Ком. I. 32.
Відрі́зувати, зую, єш, сов. в. відрі́зати, жу, жеш, гл. 1) Отрезывать, отрезать. Я з Степанидою йому дві сорочки відрізали. Г. Барв. 98. Поли одрізуй та плечі латай. Ном. № 1545. Як різцем одрізало. Ном. № 1838. Як одрі́зано. Нет как нет. То було що дня вчащає, а тепер і не побачиш: як одрізано. 2) Только сов. в. Резко ответить, резко отказать. Возному так одрізала, що мусить одчепиться. Котл. НП. 367.
Відрі́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. відрі́затися, жуся, жешся, гл. Отрезывать, отрезать себя от чего. Взяла ключ і ніж, відрізалася. Чуб. Нерівно відрізалося.
Відріка́ти, ка́ю, єш, сов. в. відректи́, речу́, че́ш, гл. 1) Отвечать, ответить. *2) Возражать, возразить. Так це їй… каже, а воно одріка. Мнж. 173. Е ні, одріка, се вже не шпачки. Ном. № 13712. *Що ж бо ви, мамо, мене нині вчепилися як оса? — відрекла вона, зібравшися якось на відвагу. Франко.
Відріка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. відректи́ся, речу́ся, че́шся, гл. Отказываться, отказаться. Родино моя, не відрікайся од мене. Чуб. III. 129. Відрікаюсь, відхрещуюсь від вас, ідіть собі на очерета, на болота. Чуб. I. 120. Варив чорт з москалем пиво та й солоду відрікся. Ном. № 821.
Відро́, ра́, с. Ведро. Пішла по воду, відра побила. Мет. 5. Чи три відрі, чи чотирі відрі про празники горілки взято? Екатериносл. у. Ум. Віде́рце, відере́чко, віде́рочко, віде́рко.
Відроби́ти, ся. См. Відробля́ти, ся.
Відробі́ток, тку, м. = Відро́бок. Позичте… карбованця на відробіток. Левиц. I. 69. Ти б позичив у кого небудь на відробіток. О. 1861. XI. 111.
*Відро́блений, а, е. Отработанный. Сл. Нік.
Відробля́ти, ля́ю, єш, відро́блювати, люю, єш, сов. в. відроби́ти, блю́, биш, гл. 1) Отрабатывать, отработать. Чи не зорали б ви мені? Я б уже вам відробив. Рудч. Ск. II. 9. Иногда просто взамен работы получить что-либо. Хомина жінка одробила десь курочку і приносе додому. Мнж. 66. Одробить де пшінця або прісця та зварить кулешик. Грин. II. 177. 2) При помощи волшебства уничтожать, уничтожить сделанное, возвращать, вернуть к прежнему состоянию. Я поробив їх вовками, а одробити не зумію. ХС. VII. 455. Хто одробе мою дочку од цього, що їй по-
