ти, — відсахнувся. Г. Барв. 273. Одсахнувсь жінки й дитинки. Мнж. 187. Коли б мені його піймать да провчить, воно б тоді одсахнулося. ЗОЮР. I. 11.
*Відсві́жувати, жую, єш, сов. в. відсвіжи́ти, жу́, жи́ш, гл. Освежать, освежить. Сл. Нік.
Ві́дсвіт, ту, м. Отражение. Яким повів очима навкруги, ніби шукаючи в прозорній воді її (Зосиного) чарівничого одсвіту. Левиц. I. 265.
*Відсві́тний, а, е. Отсвечивающий. Сл. Тутк.
Відсві́чувати, чую, єш, *сов. в. відсвіти́ти, чу́ и тю́, тиш, гл. 1) Отражать, отразить, отсвечивать. У печі палає, як у гуті. Одсвічують весело білі стіни і божничок. МВ. (О. 1862. III. 57). 2) Отражаться.
Відсві́чуватися, чуюся, єшся, *сов. в. відсвіти́тися, чу́ся, тишся, гл. Отражаться, отсвечиваться.
Відсвяткува́ти, ку́ю, єш, гл. Отпраздновать. Одсвяткували ми Зелену Неділю. МВ. I. 84.
Відселя́ти, ля́ю, єш, сов. в. відсели́ти, лю́, лиш, гл. Отделять, отделить сына на самостоятельное хозяйство. Оце я одселяю вже старшого сина, ставлю йому хату на леваді. Рк. Левиц.
Відселя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відсели́тися, лю́ся, лишся, гл. Выходить, выйти на самостоятельное жилище и хозяйство (о сыновьях). Час синам одселятися на свої оселі. Рк. Левиц.
Відсе́рдитися, джуся, дишся, гл. Перестать сердиться. Поки прут найшов, та й відсердився, та на свою миленькую змилосердився. Чуб. V. 581.
Ві́дси, нар. = Відсі́ль.
Відси́(д)жувати, джую, єш, сов. в. відси́діти, джу, диш, гл. Отсиживать, отсидеть. Піду у монастир відсижувати за шкуру. Чуб.
*Відсила́ння, ня, с. Отправление, посылание.
Відсила́ти, ла́ю, єш, сов. в. відісла́ти, шлю́, шлеш, гл. Отсылать, отослать, посылать, послать. Козак до дівчини дрібні листи пише, відсилає до дівчини буйними вітрами. Чуб. V. 312. Відсилають у солому спати. Чуб. I. 175. Да взяв бог тую жінку, шо з цвіту, да одіслав на небо. Чуб. I. 146.
Відси́лити, лю, лиш, гл. Отвязать. Галиц. Відсилив штирі воли та й повів додому.
Ві́дсип, пу, м. Плата частью продукта за рушенье пшена. Товкла в нас просо за одсип. Г. Барв. 12.
Відсипа́ти, па́ю, єш, сов. в. відси́пати, плю, плеш, гл. 1) Отсыпать, отсыпать, отмерять, отмерить что-либо сыпучее. Відсип і мені трохи борошна. Треба відсипати хліб у гамазею, що весною позичали. Змиев. у. 2) Отливать, отлить. Відсипала борщу в глечик.
Відсипа́тися, па́юся, єшся, *сов. в. відіспа́тися, сплю́ся, спи́шся, гл. Отсыпаться, отоспаться. Три ночі не спав, тепер буду відсипатися.
Відсипне́, но́го, с. Отсыпное.
Відсипни́й, а́, е́. Отсыпной.
Відси́пщина, ни, ж. Отплата за что-нибудь зерном или мукой.
Відсиса́ти, са́ю, єш, *сов. в. відісса́ти, ссу́, ссе́ш, гл. Отсасывать, отсосать.
Відсиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. відсо́х(ну)ти, хну, неш, гл. Отсыхать, отсохнуть.
Ві́дсі, нар. = Відсі́ль.
*Відсі́в, ву, м. Отсев. Сл. Нік.
*Відсіва́ння, ня, ср. Отсеивание. Сл. Нік.
Відсіва́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відсі́ятися, сі́юся, єшся, гл. Кончать, кончить сеять, кончить посевы. Вже люде відсіваються. — Живуть усю весну… на полі, поки одсіються. О. 1861. IX. 193.
Відсіда́ти, да́ю, єш, сов. в. відсі́сти, ся́ду, деш, гл. Садиться, сесть далее, пересаживаться, пересесть.
Відсіда́тися, да́юся, єшся, сов. в. відсі́стися, ся́дуся, дешся, гл. Отставать, отстать корке у хлеба. Хліб відсівся. Вх. Зн. 7.
Відсіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. відсі́кти, січу́, че́ш, гл. Отсекать, отсечь. Ангел махнув та й відсік праве крило Сатанаілу. Чуб. I. 35.
Відсі́ктися, чу́ся, че́шся, гл. Отбиться оружием в бою.
