Відсі́ль, відсіля́, нар. Отсюда. Комусь буде тяжко важко, як я піду відсіль. Нп. Недалеко відсіля спасається пустельник. Стор. I. 106.
Відсі́сти, ся. См. Відсіда́ти, ся.
Ві́дсіч, чі, ж. Отражение нападения, отпор. Давали таки добру одсіч харцизякам. К. ЧР. 358.
Відска́кувати, кую, єш, сов. в. відско́чити, чу, чиш, гл. 1) Отскакивать, отскочить. То збоку, то ззаду, то спереду, то прискакує, то одскакує. Левиц. I. 107. 2) Отлучаться, отлучиться на короткое время. Чи вам мене не треба буде? Я хочу одскочити ниток купити. Черниг. у. 3) Відско́чити від сло́ва. Не исполнить данного слова, не сдержать обещания. Хто од слова одскочить, коло того шкура обскочить. Ном. № 10670.
Відскіпа́тися, па́юся, єшся, гл. Отдедаться. Лихо, сказано, як до кого причепиться, — не одскіпаєшся. Мир. ХРВ. 218.
*Відско́к, ку, м. Рикошет. Сл. Нік.
*Відско́ком, нар. Рикошетом. Сл. Нік.
Відскоро́джувати, джую, єш, сов. в. відскоро́дити, джу, диш, гл. 1) Отрабатывать, отработать боронованием. 2) Отплачивать, отплатить, отомщать, отомстить. Дав почубеньків (старець поводиреві), дак той і одскородив йому. Ном. № 13663.
Відско́чити. См. Відска́кувати.
Ві́дслід, ду, м. След; отпечаток. Желех.
*Відсло́на, ни, ж. Картина, действие (в пьесе).
Відслоня́ти, ня́ю, єш, сов. в. відслони́ти, ню́, ниш, гл. Отслонять, отслонить, открывать, открыть. Одслонила заслінку. Рудч. Ск. II. 41.
Відслоня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. відслони́тися, ню́ся, нишся, гл. Открываться, открыться. Завіса відслонилась. К. МХ. 28.
Відслу́га, ги, ж. 1) Отслуживание. Забрав гроші, а тепер мусить іти у відслугу. 2) Отплата, вознаграждение за что-либо. От же тобі за твоє добро й наша одслуга. ЗОЮР. II. 69. 3) Конец службы. Лишила дома слугу на відслузі, свекруху в недузі. Гол. I. 158.
Відслуго́вувати, вую, єш, сов. в. відслугува́ти, гу́ю, єш, гл. Отслуживать, отслужить, отрабатывать, отработать.
Відслужи́тися, жу́ся, жишся, гл. Отбыть службу. Пишуть чорним по білому у некрути дати. Нехай пишуть, я не боюся: кінь вороний, сам молодий, дасть бог одслужуся. Чуб. V. 970.
Відслу́жувати, жую, єш, сов. в. відслужи́ти, жу́, жиш, гл. = Відслуго́вувати, відслугува́ти. Позичте мені огню, — я вам одслужу. Рудч. Ск. II. 6. Одслужи той хліб, що лежачи переїла. Мир. Пов. I. 124.
Відсобо́рувати, рую, єш, гл. Совершить над кем таинство елеосвящения. Одсоборував (хвору)… Михаїл. Сим. 237.
Відсо́вувати, вую, єш, гл. = Відсува́ти.
Відсо́вуватися, вуюся, єшся, гл. = Відсува́тися. Не годиться і вам, старим, одсовуватись, коли молоді присуваються. Левиц. I. 326.
Відсо́ння, ня, с. Солнечная сторона.
Відсопти́ся, пу́ся, пе́шся, гл. Отдышаться, отдохнуть. Ми зупинились…, щоб дати коням одсоптись, як казав погонич. Г. Барв. 31.
Відсота́ти. См. Відсо́тувати.
*Відсотко́вий, а, е. Процентный. Сл. Дубр.
Відсо́ток, тка, м. Процент. Кон. Ар. 62.
Відсо́тувати, тую, єш, сов. в. відсота́ти, та́ю, єш, гл. Разматывать, размотать (нитки).
Відсо́х(ну)ти. См. Відсиха́ти.
Відсо́читися, чуся, чишся, гл. Отстать от знакомых, раззнакомиться. Конот.
*Відспі́ваний, а, е. Пропетый. В мене вже тая пісня давно відспівана. Лепкий.
Відспіва́тися, ва́юся, єшся, гл. Перестать петь. Соловейки вже відспівалися.
Відспі́вувати, вую, єш, сов. в. відспіва́ти, ва́ю, єш, гл. 1) Отвечать, ответить пением. А я їй одспівую, жартуючи, бач. Левиц. I. 112. 2) Кончать, кончить петь; пропеть. А чом же ти не співаєш? — Я вже одспівала. Шевч.
