Нехай молодчі співають, я вже своє одспівав. Левиц. Пов. 231. Молебень завтра рано одспіваю. Мкр. Н. 14.
Відсповіда́ти, да́ю, єш, гл. Окончить исповедывать.
Відсповіда́тися, да́юся, єшся, гл. Окончить исповедываться.
Відстава́ти, та́ю, є́ш, сов. в. відста́ти, та́ну, неш, гл. 1) Отставать, отстать. А того я (зозуля) кую, що від вас відстаю, мої чорні галочки. Мет. 152. Од одного берега одстав, та до другого не пристав. Ном. № 7636. 2) Отставать, отстать, отделиться, отклеиться. Як помазав спину, — аж шкура одстала. Чуб. V. 406. 3) Від журбо́ти відста́ти. Отдохнуть от забот, печали. Нехай (чоловік-п'яниця) спить, нехай лежить, та нехай не встане. Нехай твоя бідна головонька од журботи одстане. Чуб. V. 624.
Відставля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відста́вити, влю, виш, гл. 1) Отставлять, отставить. Стривай, чавун з окропом трохи відставлю. 2) Оттопыривать, оттопырить. Вовк одставив свій хвіст. Чуб. I. 52.
*Відста́лий, а, е. Отсталый, отставший. Сл. Нік.
Відстановля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відстанови́ти, влю́, виш, гл. Удалять, удалить, отстранить. Оце тільки від грудей одлучать, так уже воно від діда й нікуди, — спить із їм укупі, поки друге підросте; тільки невістка одлучить, дід уже більшенького від себе відстановить, а другого бере. Г. Барв. 130.
Відстановни́й, а́, е́. Отставной. Він відстановний москаль і з давніх москалів нема старішого над його. Васильк. у.
*Ві́дстань, ні, ж. Расстояние, отстояние. Сл. Нік.
Відста́ти. См. Відстава́ти.
Відстерегти́ся, (речи́ся), жу́ся, же́шся, гл. Быть на стороже. Галиц.
Відстіба́ти, ба́ю, єш, сов. в. відстібну́ти, бну́, не́ш, гл. Отстегивать, отстегнуть.
Відсто(в)бу́рчувати, чую, єш, сов. в. відсто(в)бу́рчити, чу, чиш, гл. Оттопыривать, оттопырить. Голуб праве крило відстобурчить трошки. Чуб.
Відсторони́тися, ню́ся, нишся, гл. 1) Посторониться. 2) Отстраниться. Краще відсторонитись, ніж і собі у біду попасти. Мир. Пов. II. 103.
I. Ві́дсторонь, нар. В стороне, отдельно. *Ста́ти — чо́го. Стать в стороне отчего. Сл. Нік.
*II. Ві́дсторонь, ні, у. Захолустье. Сл. Нік.
Ві́дсторь, нар. = Ві́дсторонь. При самотному житті одсторь од товариства. Мир. ХРВ. 29.
Відсто́ювати, сто́юю, єш, сов. в. відсто́яти, сто́ю, їш, гл. 1) Простаивать, простоять. Побравсь до церкви, одстояв службу. МВ. (О. 1862. I. 91). 2) Відсто́яти но́ги. От долгого стояния получить отек ног. Левиц. I. 147. Сідайте, бо ноги відстоїте. Г. Барв. 215. 3) Отстаивать, отстоять, защищать, защитить. Я оце вас усе одстоював. Мир. Пов. I. 141.
*Відсто́яний, а, е. Отстоявшийся. Сл. Дубр.
Відстра́ждати, даю, єш, гл. Отстрадать, перенести страдания, вытерпеть страдания. Волч. у. Що вже вона бідна одстраждала за таким п'яницею, так один господь знає. Харьк.
Відстраха́ти, ха́ю, єш, гл. Отпугнуть, отогнать страхом. Робусинський думав відстрахати, глянув з погордою і гукнув: «Зась, свинота!» Св. Л. 299.
Відстраха́тися, ха́юся, єшся, гл. Покинуть со страху. У людей сусіди бувають добрі… а тут усі відцурались, усі відстрахались. Св. Л. 125.
*Відстра́шувати, шую, єш, сов. в. відстраши́ти, шу́, ши́ш, гл. Устрашать, отпугнуть, отогнать. …Говорив, ще сильнійще вистукуючи чобітьми, ніби хотів відстрашити чорта. Лепкий.
*Відстро́чення, ня, ср. Отсрочка. Сл. Нік.
Відстрява́ти, ряю́, є́ш, сов. в. відстря́ти, ря́ну, неш, гл. Отступать, отступить от чего, отстраниться. Хотіли гуртом купить ту землю і Павло був між нами, а тоді він од нас одстряв. Александров. у. (Залюбов.).
Ві́дступ, пу, м. 1) Отступление. Котл. Ен. VI. 62. *2) Типогр.: Абзац.
Відступа́ти, па́ю, єш, сов. в. відступи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Отступать, отступить. Слуги відступили назад.
