Єв. І. XVIII. 6. Подайте, каже, мені того Михайлика, то я одступлю. ЗОЮР. I. 3. 2) Уступать, уступить. Під ярмарок город відступив велику лощину поміж Подолом і Ворсклом. О. 1861. IX. 176.
Відступа́тися, па́юся, єшся, сов. в. відступи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Отходить, отойти, сходить, сойти с дороги. Одступіться, вороги, із князевої дороги. Мет. 228. Еней від неї одступався, поки зайшов через поріг. Котл. Ен. I. 2) Отступаться, отступиться, отстраняться, отстраниться. Як у сироти пшениця родила, тоді сироту родина любила, а як у сироти кукіль уродився, тоді од сироти ввесь рід одступився. Чуб. V. 449.
Відступне́, но́го, с. Отступное. МУЕ. III. 117. См. Відкупне́.
Відступни́й, а́, е́. 1) Отступной. *2) Грам.: Уступительный.
*Відсту́пник, ка, Отщепенец, отступник. Сл. Нік.
Відсту́пство, ва, с. Отступничество.
*Ві́дступці, ців, м. мн. Разрядка (типограф.). Сл. Нік.
Відсту́пця, ці, м. Отступник.
Відсува́ти, ва́ю, єш, сов. в. відсу́нути, ну, неш, гл. 1) Отодвигать, отодвинуть, отсовывать, отсунуть. Потихеньку к двору приїзжає, помаленьку віконце одсуває. Чуб. V. 55. Не будуть та кватирочки відсувати. Мет. 154. 2) Отсрочивать, отсрочить (назначенное время, срок). Я йому винен був гроші, так ото просив його, — ну він і одсунув строк на далі. Новомоск. у.
Відсува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відсу́нутися, нуся, нешся, гл. Отодвигаться, отодвинуться. Не сами вікна одсуваються. Чуб. V. 699. Одсунься геть, не підступайсь. Котл. Ен. VI. 36.
Відсу́джувати, джую, єш, сов. в. відсуди́ти, джу́, диш, гл. 1) Присуждать, присудить на чью пользу. Вам громада відсудила. Мир. Пов. I. 164. Одсудили мою землю бог знає й кому. Мир. ХРВ. 220. 2) Отсоветовать, советами или наговорами отбивать, отбить, отстранить одного от другого. Відсудилисьте мого друга від мене. Грин. III. 251. Нема того, що любила, і немає, і не буде — одмовили вражі люде, одраїли, одсудили, щоб ми в парі не ходили. Грин. III. 179. 3) — від ко́го що. Отсуждать, отсудить у кого что. Сл. Правн. М.
Відсу́нути, ся. См. Відсува́ти, ся.
*Відсу́тній, я, є. Отсутствующий. Бу́ти відсу́тнім. Отсутствовать. Сл. Нік.
*Відсу́тність, ности, ж. Отсутствие. Сл. Нік.
Відтава́ти, таю́, є́ш, сов. в. відта́нути, ну, неш, гл. Оттаивать, оттаять.
Відтага́нювати, нюю, єш, сов. в. відтага́нити, ню, ниш, гл. Снимать, снять с тренога котелок с варящейся пищей. Чи вже кашу відтаганювати?
Відта́к, нар. Потом, затем. Треба привітати, відтак його до хатоньки миленько просити. Гол. III. 464. Треба богу ся помолити, відтак на войну йти. Гол. I. 11.
Відта́ль, лі, ж. Время, когда снег весною тает.
*Ві́дтам, нар. Оттуда. Сл. Нік.
Відта́нути. См. Відтава́ти.
Відтепе́р, нар. С этого времени, отныне. Чого це ви лежите? — Хиба я одтепер лежу? І! вже багато діла застоялось, одколи я лягла. Киев. у.
Відте́плий, а, е. Оттаявший. Вже травичка блищала з землі одтеплої. МВ. (О. 1862. I. 72).
Ві́дтеплі́нь, ні, ж. Оттепель. Миуск. окр.
Відте́рплювати, люю, єш, сов. в. відте́рпіти, плю, пиш, гл. Претерпевать, вытерпеть за что-либо. За все ми одтерпіли. МВ. (О. 1862. III. 46).
Відте́рпітися, плюся, пишся, гл. Натерпеться.
Відте́рти. См. Відтира́ти.
Ві́дти, нар. Оттуда. Бодай туди не дойшло і відти не прийшло. Ном. № 3767.
I. Відтика́ти, ка́ю, єш, сов. в. відіткну́ти, ну́, не́ш, гл. Откупоривать, откупорить, открывать, открыть. Відіткни пляшку. Одіткнув верх. Рудч. Ск. I. 182.
II. Відтика́ти, ка́ю, єш, сов. в. відти́кати, ти́чу, чеш, гл. 1) Обдергивать, обдернуть. Відтич спідницю, бо ходиш підтикана як чапля. 2) — ко́пи. Отмечать копны, втыкая в них какое-либо
