зеленеющее растение (ветку, стебель бур'яна и т. п.). Ном. № 10175.
Відтика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. відіткну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Откупориваться, откупориться. Чоп як відіткнувся, вода й забулькотіла. Стор. I. 82.
Відти́н, ну, м. 1) Отрезывание, отрубывание, отпиливание. Шух. I. 177. *2) Отрез. Сл. Нік.
Відтина́ти, на́ю, єш, сов. в. відтя́ти и відітну́ти, дітну́, не́ш, гл. Отсекать, отсечь, отрубливать, отрубить. Вона йому голову відтяла. Рудч. Ск. Відтя́ти пе́лену. Отрезать подол — наказание женщине за прелюбодеяние. А з Марсом чи давно піймавши, Вулкан їй пелену відтяв? Котл. Ен. VI. 12. Річ відтяло́ (кому́, у ко́го). Не в состоянии заговорить, отняло язык. Мир. ХРВ. 17.
*Ві́дти́нок, нка, м. Отрезок. Сл. Дубр. Ві́дтинок фро́нту. Участок фронта. Сл. Нік.
*Ві́дтирати, ра́ю, єш, сов. в. відте́рти, відітру́, ре́ш, ре́, гл. Оттирать, оттереть.
*Ві́дтиск, ку, м. Отпечаток, оттиск. Сл. Тутк.
Відтиска́ти, каю, єш, сов. в. відти́снути, ну, неш, гл. 1) Отдавливать, отдавить. 2) Отодвинуть, оттиснуть. Пручались цікаві, щоб ближче, — їх знов одтискали далі. МВ. (О. 1862. I. 101). Молодиць і дівчат одтиснули далі. МВ. (О. 1862. I. 101).
Відті́в, нар. = Відті́ль. Гол. I. 175.
Відті́ль, відтіля́, нар. = Ві́дти. В три вирви вигнали відтіль. Котл. Ен. I. 16. Він відтіля не втече. Рудч. Ск. II. 108.
*Відті́нок, нку, м. Оттенок. Сл. Тутк.
*Відті́нювати, нюю, єш и відтіня́ти, няю, єш, сов. в. відтіни́ти, ню́, ни́ш, гл. Оттенять, оттенить. Сл. Нік.
Відтобу́рчити, чу, чиш, гл. = Відстовбу́рчити. Окунь одтобурчить пірця та хвостом повернеться, то щука й не візьме. Рудч. Ск. II. 112.
Відто́вкувати, кую, єш, сов. в. відтовки́, вчу́, че́ш, гл. 1) Оканчивать, окончить толочь. 2) Отрабатывать, отработать толчением. 3) Только сов. в. Отбить. Треба йому відтовкти боки, щоб другий раз глядів лучче телята. Васильк. у.
Відто́ді нар. С тех пор. Відтоді та полонина вівчарева звеся. Млак. 100.
Відто́плювати, люю, єш, сов. в. відтопи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Отогревать, отогреть в печи сметану, простоквашу, чтобы сыворотка отделилась. Відтопила сиру глечик. Харьк. 2) Отваривать, отварить. А забудьків одтопивши, підмостить напиться, то й не стане за ледащо любочка нудиться. Мкр. Н. 5.
Відто́плюватися, лююся, єшся, сов. в. відтопи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Растапливаться, растопиться, переплавиться. 2) Выплавляться, выплавиться. 3) Отвариваться, отвариться.
Відто́птувати, тую, єш, сов. в. відтопа́ти, пчу́, чеш, гл. Оттаптывать, оттоптать, истоптать (обувь, ноги). Ми вже й ноги відтоптали, ходивши до свата. Г. Барв. 387. Черевички відтопчу. Грин. III. 156.
Відтру́тити. См. Відтруча́ти.
Ві́дтруть, ті, ж. Болячка, нарыв. МУЕ. III. 55.
Відтруча́ти, ча́ю, єш, сов. в. відтру́тити, тру́чу, тиш, гл. Отталкивать, оттолкнуть, оттеснять, оттеснить, удалить. Старшина відтручає мене від батьківського грунту.
Відтру́чення, ня, с. Отталкивание, оттеснение.
Відтру́чувати, чую, єш, гл. = Відтруча́ти. О. 1862. I. 80.
*Відту́лина, ни, ж. Отверстие. Сл. Тутк.
Відтуля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відтули́ти, лю́, лиш, гл. Кинулася до печі… одтуле заслінку. Мир. Пов. II. 76.
Відту́пувати, пую, єш, сов. в. відту́пати, паю, єш, гл. Оттаптывать, оттоптать. Відтупав ноги, ходячи до пана по гроші. Замолоду не поберегла (ноги), одтупала, одтоптала. Сим. 236.
Відту́пуватися, пуюся, єшся, гл. О звуках шагов: быть слышным, отдаваться. Дзвінко й різко одтупувалися усі ступні по снігу. МВ. III. 81.
Відтуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. відту́х(ну)ти, ну, неш, гл. Спадать, спасть, уменьшаться (об опухоли).
