Що ж тобі відтухає на горличку? Змиев. у.
*Відтяга́ння, ня, ср. Оттяжка, отвлечение. Сл. Нік.
Відтяга́ти, га́ю, єш, сов. в. відтягти́, гну́, неш, гл. 1) Оттаскивать, оттащить, отволочь. 2) Оттягивать, оттянуть, отвлекать, отвлечь. *— ува́гу. Отвлекать внимание. Сл. Нік. 3) Гла́су не відтя́гне. Не в силах отвести голос, заговорить. Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Новомоск. у.
Відтя́гувати, гую, єш, гл. = Відтяга́ти.
Відтя́ти. См. Відтина́ти.
*Відуме́рлий, а, е. Выморочный (юрид.). Сл. Нік.
Відуме́рщина, ни, ж. Выморочное имение. На старощиння йдуть, а за відумерщину говорять. Федьк.
Відусі́ль и відусіля́, нар. Отовсюду, со всех сторон. Біда відусіля преться. Ном. № 2225.
Відусю́ди, нар. = Відусі́ль. Мнж. 60.
Віду́ч(ув)а́ти, ча́ю (чую), єш, сов. в. відучи́ти, чу́, чиш, гл. Отучать, отучить.
Віду́ч(ув)а́тися, ча́юся, (чую)ся, єшся, сов. в. відучи́тися, чу́ся, чишся, гл. Отучиваться, отучиться.
Відхарама́ркати, каю, єш, гл. Быстро и невнятно прочесть. Піп щось відхарамаркав, та ніхто не розібрав.
Відха́сник, ка, м. Valeriana officinalis L. V. minor. ЗЮЗО. I. 172.
Відха́ювати, ха́юю, єш, сов. в. відха́яти, ха́ю, єш, гл. Отхаживать, отходить, спасти от смерти. Царь мусив прохати у Мазепи на дванадцят день згоди, поки відхаяв Палія. ЗОЮР. I. 116. Мати відхаяла сю бідолашну жінку. К. МБ. X. 19.
Відхва́люватися, лююся, єшся, гл. Грозиться. См. Нахваля́тися. Св. Л. 165.
Відхва́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. відхвати́тися, чу́ся, тишся, гл. Отскакивать, отскочить. Вона запалила свічку в хаті, а я тоді й одхвативсь од скрині, не вспів нічого і взяти. Екатериносл. у. Насилу Клим відхвативсь.
Відхибну́ти, ну́, не́ш, гл. Отклониться. Ном. III.
Відхибну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отлучиться на короткое время. Я одхибнувсь кудись, а пастухи кавуни красти. Волч. у.
*Відхи́л, лу, м. Отклонение, отличие. Сл. Тутк.
*Відхи́лення, ня, ср. 1) Отклонение. 2) Уклонение (от нормы). Сл. Нік.
Відхиля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відхили́ти, лю́, лиш, гл. 1) Отклонять, отклонить; отвращать, отвратить, отвести. МВ. I. 21. 2) Приотворять, приотворить. Відхили трошки двері. Двері були відхилені, то я й зазирнув. Харьк.
Відхиля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відхили́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Отклоняться, отклониться. Полум'я відхилиться з хати на сіни. Ви ж, густії лози, відхилітеся, ви ж, дрібнії сльози, відкотітеся. 2) Приотворяться, приотвориться. Двері відхилилися. Харьк.
Відхитну́ти, ну́, не́ш, гл. Отшатнуться. Мов опалив її своїм поглядом, аж одхитнулась. МВ. I. 155. Хотів би він одхитнутись од неї, так вона такеньки пригорнулась, біднесенька, що слова гіркого уста не вимовили. (О. 1862. I. 75)
Відхі́д, хо́ду, м. 1) Отход, выход. *На відхі́д. На дорогу. На відхо́ді. Уходя. Сл. Нік. Марусенька у батенька на одході, посіяла червоний мак на вгороді. Мил. 144. Дружки прощаються — цілуються з молодою та, збіраючись виходить з хати, на одхід їй співають. Грин. III. 490. 2) Расход; убыль. Шкури з дохлих овець брали усі в економію, а як одходу (дохлих овець) було багато, то часть зоставляли на хуторі. Павлогр. у. (Залюбовск).
Відхі́дливий, а, е. Легко успокаивающийся, отходчивый. Він хоч сердитий, та відхідливий. Серце в мене було одхідливе: я про все й забуду. Г. Барв. 273.
*Відхідна́, но́ї, ж. Отходная.
Відхі́дни́й, а, е. Прощальный, даваемый на отходе. Обід відхідний. Чуб. Дали мені відхідного коня вороного, дівчинонька хустиночку з під злота самого. Мет. 23.
