Відхі́дник, ка, м. Задний проход. Входить в живіт і відходить в одхідник, очищаючи всяку душу. Єв. Мр. VII. 19.
*Ві́дхлань, ні, ж. Бездна, омут, пропасть. Сл. Нік.
Відхлину́ти(ся), ну́(ся), не́ш(ся), гл. Передохнуть при плаче; откашляться, поперхнувшись или закашлявшись. Душить кашель. Плаче, плаче, — не одхлине. Волч. у. За слізьми не одхлине. Г. Барв. 140. Як заб'є, — одхлинутись не можна.
Відхля́нути, ну, неш, гл. Отхлынуть, сойти назад. Як же минуло лихоліття, та відхлянули татари геть. К. (Правда, 1868, 353).
Відхо́дити, джу, диш, сов. в. відійти́, дійду́, деш, гл. 1) Отходить, отойти; уходить, уйти. Відійшли козаченьки від села за милю. Мет. 26. Треба одійти од ями, щоб гаразд її перескочити. Ном. № 13752. Було бо багато, що приходили і відходили. Єв. Мр. VI. 31. Незабаром молодий з своїми одходить до себе на обід. О. 1862. IV. 30. 2) Умирать, умереть, отходить, отойти. Твоя душечка одійшла з його поглядом. Г. Барв. 125. Также и о животных: Корова заслабла та через чотирі дні й одійшла. Рк. Левиц. 3) Кончаться, кончиться. Покіль воду принесла, то й вечеря одійшла. Чуб. III. 156. Косовиця ше не одійшла. Мнж. 120. Поки одправа в церкві одійде. О. 1862. IX. 67. 4) Поправляться, поправиться, оживать, ожить. Чує Марина, що вона оживає, молодіє, одходить. Левиц. I. 67. Дуб усох, та відходить од коріня. Киев. у. 5) Приходить, прійти в чувство. Поблідши, ніби неживая, упала дівка на рундук. Хоч одійшла вона, та знова зомкнула очі. Греб. 319. 6) Переставать, перестать сердиться. Иноді траплялось, що він її дуже налає…, дак послі, як одійде, пестить було її всяк. Г. Барв. 107. Также відійти́ від се́рця. Я такий, паничу, хоч який сердитий, то зараз одійду від серця свого. Харьк. 7) — кого́. Бросать, бросить, покидать, покинуть кого. Спи, дитятко! Колишу тя, як мі заснеш, одійду тя, поставлю тя під липками, сама піду з козаками. — Не одходи мене, мати! хто ж мя буде колисати? Гол. III. 459.
Відходи́ти, джу́, диш, гл. 1) Окончить хождение. Я вже відходив своє. 2) Оттоптать, утомить хождением (ноги). Відходила я свої ніженьки. 3) Вылечить. К. ЧР. 207. Вона тобі відходить твою слабість. Чуб. Яка вродила, та й одходила. Мил. 34.
Відходи́тися, джу́ся, дишся, гл. Потерять способность ходить, кончить ходить. Ручки мої паперові одробилися, ніжки мої білесенькі одходилися. Чуб. V. 771.
Відхо́жа, жої, ж. Музыка, которой сопровождается отправление жениха и невесты в церковь к венцу. Музики грають відхожої. О. 1861. XI. Кух. 36.
Відхожа́ти, жа́ю, єш, гл. = Відхо́дити. Старший брат теє зачуває, до утрені божественної одхожає. Чуб. V. 848.
*Відхо́плювати, люю, єш, сов. в. відхопи́ти, плю́, пиш, гл. Отхватывать, отхватить. Сл. Нік.
Відхре́(и́)щувати, щую, єш, сов. в. відхрести́ти, щу́, стиш, гл. Удалять, удалить при помощи крещения. Ні, жидівського духу не відхрестиш. Ном. № 13460.
Відхре́(и́)щуватися, щуюся, єшся, сов. в. відхрести́тися, щу́ся, стишся, гл. Открещиваться, откреститься. Відхрестишся від дідька, а збудешся гріха. Ном. № 2797. Від смерти а ні відхреститися, а ні відмолитися. Ном. № 8250. Відрікаюсь, відхрещусь від вас. Чуб. I. 120.
Відхті́тися, хо́четься, гл. безл. Перестать хотеться. Захтілося — запрягайте! — Відхтілося — випрягайте! Ном. № 7974.
Відху́хати, хаю, єш, гл. Теплым дыханием снова отогреть.
Відцарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Окончить царствовать.
Відцвіта́ти, та́ю, єш, сов. в. відцвісти́, цвіту́, те́ш, гл. Отцветать, отцвести. Маки одцвітають, а роду немає, либонь уже їм не жаль мене, що не одвідають. Чуб. V. 471.
Відцвіта́тися, та́юся, єшся, сов. в. відцвісти́ся, ту́ся, те́шся, гл. Отцветать, отцвести. Рожа одцвілася, а калина началася. Мет. 17.
