Ві́дци, нар. = Ві́дси.
Відци́ркувати, кую, єш, гл. При доении — выдаивать каждый сосок. Шух. I. 193.
Відці́джувати, джую, єш, сов. в. відціди́ти, джу́, диш, гл. Отцеживать, отцедить.
Ві́дці́ль нар. = Ві́дсі́ль.
*Відціля́, нар. Отсюда. Сл. Нік.
Відцу́руватися, руюся, єшся, сов. в. відцура́тися, ра́юся, єшся, гл. Отрекаться, отречься, отказаться от кого; отчуждаться. Не одну сотню років по п'ять раз вони од старої науки й словесности одцурувались. К. (О. 1861. I. 311). Ой чули через люде — тебе рід одцурався. Чуб. V. 558. Коли б пан за плуга взявся, то й світа б відцурався. Ном. № 1143.
Відча́й, ча́ю, м. Безнадежность. Употреб. лишь в выражении: пусти́ти на одча́й бо́жий, — на одча́й душі́. На все отважиться, делать, всем рискуя. Ном. № 2294 и стр. 286, № 2294.
Відча́лювати, люю, єш, сов. в. відча́лити, лю, лиш, гл. 1) Отчаливать, отчалить. Самі ученики його відчалили. Єв. І. VI. 22. Зараз поставивши возок з кіньми на пором і відчалили. Стор. I. 146. — каю́к од бе́рега. Оттолкнуть челнок от берега. Черном. *2) Переносно: Отталкивать, оттолкнуть, отвергнуть. Вона його (О. Марковича) одчалила. Г. Барв.
Відча́люватися, лююся, єшся, гл. Отделяться, отделиться. Відчалився від народу та й пішов собі геть понад берегами.
Відчарува́ти, ру́ю, єш, гл. Путем колдовства заставить одного любящего оставить другого. Сидить руда з моїм милим… Таки руду одчарую, з милим наживуся. Мил. 81.
Відчахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отделиться; отколоться (о ветвях). Оженив сина, а він і одчахнувсь — пішов жити до тестя. НВолын. у. Відчахнувсь від нашої православної віри. Стор. МПр. 169. От шкода! Яка гарна гілка відчахнулась. Харьк.
Відча́хувати, чахую, єш, сов. в. відчахну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Отламывать, отломить, отщепить. Нап'явсь, за гілочку смикнув, аж дерево те затріщало, і зараз гілку одчахнув. Котл. Ен. III. 21. 2) Отлучаться, отлучиться. Як полягають у неділю спати, а вона одчахне на вулицю до дівчат та парубків. Волч. у.
Відчая́ка, ки, об. Отчаянный, отчаянная. Був такий одчаяка, що без кінця. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Відчепля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відчепи́ти, плю́, пиш, гл. Отцеплять, отцепить.
Відчепля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відчепи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Отцепляться, отцепиться. Ішла баба дубнячком, зачепилась гапличком; сюди смик, туди смик — одчепися мій гаплик. Ном. № 12535. 2) Отставать, отстать, отвязываться, отвязаться. Одчепись од мене, — глянь на бога. Ном. № 2802. Відчепися! нападися на кого багатшого. Ном. № 2805.
Відчеркну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Резко ответить. Нема хазяйки дома! одчеркнув, не довго думаючи. Сим. 208. *2) Отчеркнуть. Сл. Нік.
Відчеса́ти, шу́, шеш, гл. Отрубить одним ударом. Головку Турну одчесать. Котл. Ен. IV. 67. Іван… відчесав йому (змієві) голову. Чуб. Одчесав сокирою палець. Харьк.
Відчикри́жити, жу, жиш, гл. Отрезать, откроить, откромсать.
*Відчимхну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Оторваться, отделиться, отколоться. Не буде з неї так нічого, як з отого листка, що відчимхнувся від дерева. Стефаник.
*Відчи́нений, а, е. Раскрытый. Він не міг забути… погляду його очей, що читали в душі, як у відчиненій книжці… Лепкий.
Відчиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. відчини́ти, ню́, ниш, гл. Отворять, отворить. Золотий обушок скрізь двері відчине. Ном. № 1390. Старший братіку! одчини ворітця. Мет. 170. Хто торка, тому відчинять. Ном. № 7197.
Відчиня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. відчини́тися, ню́ся, нишся, гл. Отворяться, отвориться. Стукайте, то й одчиниться вам. Єв. Л. XI. 9. Замкова брама не відчинилася сіромам і голоті. Стор. МПр. 73. Забувсь, відкіля і двері
