відчиняються. Ном. № 11812. Побачив небеса, що відчинялись. Єв. Мр. I. 10.
Відчи́стити, щу, стиш, гл. Отколотить. Одчистив добре пана. Мнж. 71.
*Ві́дчит, ту, м. 1) Доклад, чтение. Потім він (Головацький) ще раз у своїх відчитах вернувся був до нової української літератури. С. Ефремов. 2) Отчет. Відчит Одеської «Просвіти».
Відчи́тувати, тую, єш, сов. в. відчита́ти, та́ю, єш, гл. Отчитывать, отчитать. Прийшла оце мені черга царівну відчитувати. Рудч. Ск. II. 29.
Відчіпне́, но́го, с. Отступное. Візьміть одчіпного. Ном. № 2803. Я б йому відчіпного дав, аби тільки покинув нас. Г. Барв. 204.
Відчу́бити, блю, биш, гл. Оттаскать за волосы.
Відчува́тися, ва́юся, єшся, гл. Слышаться. Мені одчуваються речі дідусеві. Г. Барв. 367.
Відчу́дити, джу, диш, гл. Знахарским, ведовским способом вылечить. Прийшла біда до чудана, одчудив він — очуняла. Чуб. V. 1164.
*Відчужа́тися, жа́юся, жа́єшся, сов. в. відчужи́тися, жу́ся, жишся, гл. Отчуждаться, отделяться. Нарешті дійшов до того, що зненавидів людей і захотів і собі-ж відчужитися від них. Франко.
Відчу́стрити, рю, риш, гл. Отколотить, высечь.
Відчухма́рити, рю, риш, гл. Высечь, отодрать.
Відчухра́ти, ра́ю, єш, гл. 1) Отрубить, отделить ветку от ствола. 2) = Відчухма́рити.
Відшахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отклониться, отшатнуться. Одшахнешся від пари очей грізних. МВ. III. 93.
Відшепта́ти. См. Відші́птувати.
Ві́дшиб, бу, м. В выраж. На, у ві́дшибі. В стороне. А жив той дід богоугодний на одшибі за греблею. Г. Барв. 188. Сидів ув одшибі од гурту. Грин. II. 183. Оддав дочку на одшиб. Рк. Левиц.
Відшива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відши́ти, ши́ю, єш, гл. Отрабатывать, отработать шитьем. Сестро моя, сестро, де ти чого брала? Чи ти одшивала, чи ти одпрядала? Грин. III. 399.
Відші́птувати, тую, єш, сов. в. відшепта́ти, чу́, чеш, гл. Заговаривать, заговорить болезнь (шептаньем). Полетів він світ за очі у садки відшіптувать головоньку і боки. Гліб. Умів і трясцю відшептати. Котл. Ен. II. 34.
Відшкандиба́ти, ба́ю, єш, гл. Отойти прихрамывая.
Відшква́рити, рю, риш, гл. 1) Оттопить (о сале). 2) Выдрать, выпороть. Мир. ХРВ. 53. Було ні за що батожжам одшкварить. Рудч. Ск. II. 204.
*Відшкодо́вувати, вую, єш, сов. в. відшкодува́ти, ду́ю, є́ш, гл. Возмещать, возместить (убытки). Сл. Нік.
*Відшкодува́ння, ня, ср. Возмещение (убытков). Сл. Нік.
Відшмага́ти, га́ю, єш, гл. Отстегать, выпороть. Треба його батогом добре відшмагати.
Відшмарува́ти, ру́ю, єш, гл. = Відшмага́ти. Я тебе батогами одшмарую. Рудч. Ск. II. 205.
Відшпандо́рити, рю, риш, гл. Высечь. Гляди лишень, щоб я тебе за це не відшпандорив. Полт. *Отколотить шпандырем.
Відшпи́лювати, люю, єш, сов. в. відшпили́ти, лю́, лиш, гл. Отшпиливать, отшпилить, отколоть приколотое (булавкой и пр.).
Відшрубо́вувати, вую, єш, сов. в. відшрубува́ти, бу́ю, єш, гл. Отвинчивать, отвинтить.
Відшто́вхувати, хую, єш, сов. в. відштовхнути, ну́, не́ш, гл. Отталкивать, оттолкнуть.
Відшу́кування, ня, с. Отыскивание. Ном., стр. II.
Відшу́кувати, кую, єш, сов. в. відшука́ти, ка́ю, єш, гл. Отыскивать, отыскать. Помогли одшукати його. Мнж. 137.
Відшу́куватися, куюся, єшся, сов. в. відшука́тися, ка́юся, єшся, гл. Отыскиваться, отыскаться, находиться, найтись.
Відшумува́ти, му́ю, єш, гл. Перестать пениться.
Відщебета́ти, чу́, чеш, гл. Окончить щебетать.
Відщедрува́ти, ру́ю, єш, гл. Окончить щедрува́ти.
